"monster_hunter_world.vdata"
{
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1000_RadiantCreeps_LocFieldNotes"		"Коли я вперше зустріла варвара Фруґа, він сидів на каменюці посеред вирубаної лісової галявини й перев’язував рани від меча, досить болючі на вигляд. Поруч лежали тіла істот, які скидалися на зроблених із дерева. Хоча тепер вони виглядали як порубані дрова.

 <br/><br/>Коли я представилася, Фруґ пояснив, що він сподівається стати героєм. Сказав, що я можу бути першою, хто опише його виправи, починаючи з цієї битви, в якій він щойно переміг.

<br/><br/>— Коли хочеш стати героєм, то ці хлопці — гарна практика, — рохнув варвар. — Справжні герої теж не гребують ними.

<br/><br/>— А найкраще — оце, — додав він, коли нахилився і злодійкувато витягнув дрібку монет з убитих.

<br/><br/>Я зауважила, що забій невинних жертв і обкрадання їхніх тіл виглядає не надто героїчно. Фруґ почухав підборіддя й насупився.

<br/><br/>— Усі герої це роблять, — сказав він, хоча не було схоже, що його самого переконують ці слова. — Якщо всі герої це роблять, це ж не може бути неправильно? Так?

<br/><br/>Після цього він знову рохнув, підхопив свою чималу сокиру й почимчикував у гущавину."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1000_RadiantCreeps_LocNonHeroName"		"Кріп Сяйва"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1001_DireCreeps_LocFieldNotes"		"Я була у «Кнурячій голові», невеликій корчмі в Гаупштаді, коли варвар Фруґ зайшов досередини. Під рукою в нього було якесь вбрання для голови, схоже на кістяну маску.

<br/><br/>— Цього досить, щоби потрапити СЮДИ? — сердито спитав він корчмаря. — Бо в кожному бісовому барі для героїв кажуть, що замало.

<br/><br/>Корчмар обачно сказав Фруґу, що він може сідати, де забажає. Коли варвар купив ель і сів за столик, я вирішила поговорити з ним ще раз.

<br/><br/>— О, це ви, — сказав він. — Знаєте, я думав над вашими словами й вирішив більше не вбивати тих лісових хлопців. Принаймні, якщо вони перші не почнуть.

<br/><br/>— Тепер шукаю оцих.

<br/><br/>Він гордо усміхнувся й показав череп-маску, яку приніс. І маска, і місце, де Фруґ відрубав цю штуку від тіла, виглядали жахливо.

<br/><br/>— І монетки в них є, — усміхнувся Фруґ.

<br/><br/>Я зауважила, що вбивство <i>інших</i> істот та обкрадання <i>їхніх</i> тіл не надто краще за його попередню поведінку.

<br/><br/>— Декому неможливо догодити! — гаркнув варвар. — Не заважайте мені пити!

<br/><br/>Я так і зробила, поки Фруґ не зацікавився монетами в моєму гаманці."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1001_DireCreeps_LocNonHeroName"		"Кріп Пітьми"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1002_Courier_LocFieldNotes"		"Даз Кардл згрібав кізяки, залишені якимись із сотень маленьких, але міцних в’ючних віслюків, що паслися на зеленій травичці одного з багатьох добротних полів «Кардлового розплідника кур’єрів». Він побачив, що я підходжу, сперся на свою лопату й витер піт із чола.

<br/><br/>— Шукаєте кур’єра? — запитав він. — Мої покупці зазвичай крупніші за вас.

<br/><br/>Я розповіла, що просто хочу розпитати про його справу, і він радо погодився потеревенити, за умови, що я теж візьму лопату й допоможу з роботою.

<br/><br/>— Маю сталий попит на кур’єрів, — коли він це казав, наповнюючи лопату, то аж світився з гордості. — На щастя, вони плодяться так швидко, що ви й не повірите.

<br/><br/>Він сказав, що деякі покупці приходять по кілька разів на день. Своєму успіху він завдячує двом правилам, які ніколи не порушує: перевіряє, щоби в’ючні тварини були міцні та здорові, а також ніколи не питає, що з ними роблять покупці.

<br/><br/>Він погладив кур’єра й дав тому смаколик із кишені. Безперечно, він турбується про тварин. Та невідомо, що трапиться з ними після продажу."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1002_Courier_LocNonHeroName"		"Кур’єр"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1003_Tormentor_LocFieldNotes"		"— Дивна штука, еге ж? — Ґрен зиркнула на прикутий ланцюгами велетенський ящик, що якимось чином висів у повітрі над скелею поблизу. — Просто з’явилася одного дня. Без поняття, хто її сюди приткнув і навіщо.

<br/><br/>Ящик таки був дивним. Він висів у повітрі й виблискував у круглому серпанку навколо. Спершу фермерів у селищі Ґрен спантеличила його поява. Потім вони злякалися. А страх штовхає людей на дурниці.

<br/><br/>— Мій чоловік Шев, нехай його душа спочиває в мирі, зібрав кількох інших фермерів, щоби знищити її, — сказала вона. — Шев не був вартий і ламаного шеляга, та я гадала, що інші хлопці зможуть тут розібратися.

<br/><br/>Вони не змогли. Вила, каміння, сікачі — усе, що вони кидали, не завдавало цій штуці шкоди. І, що гірше, їхні удари поверталися до них самих, тож їх усіх убило. Тепер Ґрен має вирощувати врожай сама. А як щодо куба?

<br/><br/>— Воно нікому не шкодить, — сказала вона. — Ну, крім тих ідіотів, які пробують нашкодити йому. І воно звільнило мене від Шева, тож не таке вже воно й погане."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1003_Tormentor_LocNonHeroName"		"Мучитель"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1004_Roshan_LocFieldNotes"		"— Рошан? Так, його можна вбити, — вихвалявся сивий воїн Барріос. Єдиною рукою, що в нього лишилася, він повертав шампур, на якому смажив зайця. — Та повірте, це нелегко.

<br/><br/>Барріос колись був учасником Кривавої П’ятірки — сумнозвісної банди найманців, яких найняла міська рада Крімвола, щоби ті вбили стародавню істоту. Вони були смертоносні й били швидко, але Рошан бив сильніше. Лише двоє з п’ятьох утекли з лігва істоти, один із них став калікою. Рошан уцілів.

<br/><br/>Барріос повернувся в Крімвол побитий, але з досвідом. Цього разу він зібрав значно більшу команду воїнів, магів та героїв. Обіцяна слава, скарби Рошана й щедра винагорода з казни Крімвола зміцнили їх. Однак знадобилися всі до останнього чари та клинки, щоби, зрештою, подолати звіра. Права рука Барріоса була найменшою з їхніх втрат.

<br/><br/>— Та виявилося, що бісового Рошана не просто так звуть Безсмертним, — зітхнув воїн. — Коли ми повернулися в Крімвол, він з’явився знову, ще й без жодної подряпини на тілі.

<br/><br/>— Нагороду я так і не отримав, — буркнув він, помішуючи вогнище."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1004_Roshan_LocNonHeroName"		"Рошан"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_100_Tusk_LocFieldNotes"		"— З тобою я не битимуся, маленький ельфе, — фиркнув Бивень, коли я вперше штурхонула його. — Жодного виклику для мене. Це взагалі неспортивно.

 <br/><br/>Мабуть, це було нерозумно, коли я так перервала його за випивкою в гамірній пивній у льодяному місті Кобальті. Він кинув на мене поглядом, а його кулак у бойовій рукавиці стиснувся, але одразу розтиснувся. Іншу руку він навіть не відривав від свого масивного кухля.

<br/><br/>Коли я пояснила, що прийшла не битися, а сподіваюся написати про його виправи, він заревів від сміху.

<br/><br/>— Кому це треба? Всі й так знають про Бивня, — сказав він, розплачуючись за ще один ель. — Найкращий боєць у Льодоверті. Найкращий боєць будь-де.

<br/><br/>Слова почув один троль поруч, що зареготав Бивню в обличчя. Це була погана ідея. Швидше, ніж можна було очікувати, звір-боєць скочив на ноги. Ще швидше він зацідив своєму супернику так сильно, що я почула сім окремих хрустких звуків, які навряд чи мав створити один тролевий череп. Гучний натовп стих. Бивень озирнувся навколо в пошуках іншого виклику. Таких не було. Важко сказати, дивився він із надією чи безнадійно. У будь-якому разі, ніхто не підійшов.

<br/><br/>— Не знайти тут доброї бійки, — розчаровано пробурчав Бивень. Після чого згорбився, мов біла куля, і вийшов на мороз."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_100_Tusk_LocHeroName"		"Бивень"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_101_SkywrathMage_LocFieldNotes"		"Якщо б я вибрала одне слово для опису мага на ім’я Драґонус, це було б «імпозантний», утім «серйозний» теж підійшло б, бо в нього немає жодного почуття гумору.

<br/><br/>Він саме стояв на варті Тернового Гнізда Похмурої Зграї, коли я попросила його виділити мені хвилинку. Він навіть не відповів, а перехожий порадив мені повернутися після завершення його зміни через сім годин. Коли я так і зробила, на посту його саме замінював огрядний нелітаючий птах на ім’я Гракл.

<br/><br/>— Нелітаючі такі ж компетентні й шановані, як і високородні, — пробурмотів він, однак говорив це так, ніби його рот ще не звик до брехні.

<br/><br/>Під час розмови Драґонус, Небогнівний Маг, ступав офіційно, ніби на марші. Здавалося, він завжди на службі. Принаймні весь вільний час він говорив про службу та обов’язки.

 <br/><br/>— Охорона королеви — найвище покликання, якого тільки можна прагнути, — розповів він мені.

<br/><br/>— Істинної королеви, — уточнив він. — Похмурою Зграєю тепер править законна правителька. — Його голос гримів величними залами палацу й цього разу я йому повірила. Вперше я побачила вогник у його очах і легку тінь гордої усмішки."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_101_SkywrathMage_LocHeroName"		"Небогнівний Маг"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_102_Abaddon_LocFieldNotes"		"Я ніколи не підходив до Фонтану Авернуса. Мало хто може підійти до нього. Це не якийсь там фонтан посеред двору; це розлом під фортецею, з якого витікає густий туман, чорний немов чорнило кальмара.

<br/><br/>Кажуть, якщо вдихнути його, можна отримати дивні сили й побачити дивні видіння. Також кажуть, що загадковий Лорд Абаддон вдихнув так багато цього туману, що сам майже перетворився на туман. Аби пізнати таємницю, треба пізнати туман. Але є проблема: жерці, що охороняють Фонтан Авернуса, нікого не підпускають до нього.

<br/><br/>Єдине, що мені лишалося — це поговорити з тими, хто зміг потрапити туди.

<br/><br/>Одна прибиральниця якось почула запах туману й відтоді не спить — їй безперервно мариться її власна смерть. А лицар, якого колись підпустили до Фонтану, тепер до крові б’є кулаками браму фортеці, благаючи потрапити до нього знову.

<br/><br/>Згідно з їхніми розповідями цей Фонтан холодний і… свідомий. Він нагадує незнайомця, що нишпорить у вашому мозку й іноді залишає там щось блискуче.

<br/><br/>Що ж до Абаддона… те, що він отримує від туману, залишається між ним і туманом. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_102_Abaddon_LocHeroName"		"Абаддон"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_103_ElderTitan_LocFieldNotes"		"Блукаючи верхівками розпечених сонцем скелястих столових гір у Пустках хаосу, я сховався в тіні виступу, що височів над моєю головою. Здивований, я побачив там численні стінні розписи, чиї фарби були настільки же потрісканими й стародавніми, як і сам ландшафт навколо них.

<br/><br/>На перший погляд виглядало, ніби вони зображують міф про створення світу, адже найдавніші малюнки нагадують титанічні фігури, що формують гори та виливають океани, а сам усесвіт зроблений із глини. 

<br/><br/>Далі найбільша з фігур руйнує світ (імовірно, що випадково). На пізніших малюнках (усі належать різним авторам) видно, як та сама фігура знову і знову ретельно латає фрагменти, підняті невідомо звідки. Тим часом крихітні фігурки метушаться уздовж країв (можливо, вони зображують авторів цих розписів). Я обвів пальцем один із малюнків, і ціла гора затремтіла (ймовірно, це лише збіг обставин).

<br/><br/>І нарешті до мене дійшло, що це геть не міф про створення світу, а попередження. Ким би не були ці художники й що б не сталося з ними, їхнє послання — «ОБЕРЕЖНО! ВЕДУТЬСЯ БУДІВЕЛЬНІ РОБОТИ» — пережило тисячоліття та вціліло. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_103_ElderTitan_LocHeroName"		"Древній Титан"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_104_LegionCommander_LocFieldNotes"		"Величний Імперський палац Кам’янозалля підноситься над усім містом, ретельно витесані нові камені закривають частини, зруйновані нашестям Пекельної орди, що трапилося кілька років тому. Новою також є здоровенна металева огорожа, яка оточує всю будівлю.

<br/><br/>Імператор Ґаланіус був зайнятий (імператорською мовою це означає, що він «надто важлива персона, аби говорити зі звичайною писакою»), але придворний стюард, дружній чолов’яга на ім’я Лорат, виділив мені дещицю часу.

<br/><br/>— Хоча минули роки, але місто й досі продовжує відбудовуватися, — тараторив він. — Та не було б що відбудовувати, і не було б кому відбудовувати, якби не Тресдін.

<br/><br/>Командувачка славнозвісного Бронзового Легіону міста, Тресдін зіграла ключову роль у відбитті нападу демонів, які брали місто в облогу. Коли легіон похитнувся, вона викликала очільника Пекельної орди на двобій. Попри відсутність якоїсь переваги на її користь, вона перемогла.

<br/><br/>— Після падіння очільника орди демони втекли назад до Пекла, — сказав Лорат.

<br/><br/>Він додав, що бачив, як Тресдін люто билася з ворогами один-на-один і відбивала цілі загони загарбників. Звісно, він дивився на це зі своєї високої вежі.

<br/><br/>— Вона вирушила мститися тим, хто зруйнував наше місто, але якщо Кам’янозалля знову треба буде захистити, Тресдін буде тут."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_104_LegionCommander_LocHeroName"		"Командувачка Легіону"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_105_Techies_LocFieldNotes"		"Приглушені віддалені вибухи стали гучнішими, коли я дісталася Земель Скорботи. Випалені ділянки та кратери на пустельному ландшафті теж указували шлях. Як з’ясувалося, не було потреби наймати провідника, щоби відшукати мастаків, знаних як Техніки. Це добре, бо той, кого я найняла, наступив на міну й підірвався милю тому.

<br/><br/>Зрештою, я знайшла їх. Вони порпалися біля дротів, що вели до великого дерев’яного ящика, зі щілин якого висипався порох.

<br/><br/>— Агов, хочеш побачити бабах? — пропищав найбільший із них.

<br/><br/>— Якщо не хочеш, то дивися в інший бік, — пробурчав інший, худий із сигарою.

<br/><br/>Я пояснила, що радо подивлюся вибух, якщо спершу вони дадуть мені відповіді на кілька питань.

<br/><br/>— Так це і є відповідь на всі питання, — сказав худий, штовхаючи ржаву залізну кулю на піщану дюну. Вибух викликав у них напад реготу.

<br/><br/>Я не відступила й запитала, що змусило їх приєднатися до битви Древніх.

<br/><br/>— Яких ще Древніх? — почувся голос із бочки за спиною більшого."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_105_Techies_LocHeroName"		"Техніки"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_106_EmberSpirit_LocFieldNotes"		"— Ви не є воїном, — глибоким і спокійним голосом сказав палахкотливий воїн Сінь.

<br/><br/>Я нерішуче пояснила, що це дійсно так. Я кілька днів блукала Кряжом Стогонів у пошуках Фортеці Полум’я не для того, щоби навчитися битися, а щоби дізнатися більше про <i>нього</i>. На щастя, Сінь не образився.

<br/><br/>— Знання теж є важливими, — сказав він і запросив мене присісти поруч. — Живити слід і розум.

<br/><br/>Я трималася на відстані. Він не був злим, але випромінював неприємну спеку.

<br/><br/>Сінь розповів, що в людській формі він вчився на воїна й на поета. За допомогою мудрості та сили опанував забуте бойове мистецтво, що зветься оковами захисного полум’я. Потім він хотів навчити цьому інших. Та слова швидко досягли не тих вух.

<br/><br/>— По мене прийшли вони, забагато для мене одного, — пояснив він.

<br/><br/>Вони вбили Сіня, але праця його життя надихнула Полум’яного Небожителя, котрий повернув героя як Палючого Духа. Сінь продовжив пояснювати мудрість вогню. І слова його були як гаряче полум’я: їх неможливо схопити, але нерозумно ігнорувати."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_106_EmberSpirit_LocHeroName"		"Палючий Дух"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_107_EarthSpirit_LocFieldNotes"		"Каолінь сидить, схрестивши ноги, на трав’янистій високогірній кручі, з якої відкривається вид на корундовий кар’єр. Він пестить дитинча Архтирекса, і його лагідність дисонує з його масивною статурою. Однак водночас чомусь виглядає органічно.

<br/><br/>Під час нашої бесіди він за допомогою небаченої сили жбурляє камінчик зигзагом, а цуценя женеться за ним. Найчарівніше видовище у світі.

<br/><br/>Колись він був великим генералом, чиї звершення було увічнено в камені. Однак у захованому в ґрунті нефриті також жив дух землі, який увібрала статуя Каоліня. Тепер він відомий як Земляний Дух і має свідомість, що сягає за межі його кам’яного тіла.			 

<br/><br/>— Мої пізнання беруть початок у первісних силах, які сформували цю землю, і простягаються до віковічних кісток в розламах у морському дні, — розповідає він. 

<br/><br/>Його нова місія — захистити беззахисних і знищити тих, хто живе лише з метою знищувати.

<br/><br/>Я лише встигаю підвестися, щоб розім’яти ноги, як скала, де я щойно сидів, раптово обвалюється. З криком я падаю в прірву, молячись кожному богові, чиє ім’я спадає на думку. Аж моє вільне падіння поступово сповільнюється, а тоді й узагалі дає задній хід — і я знов опиняюсь перед Каолінем.

<br/><br/>— Усі ми походимо із землі. Але сьогодні не твій день повертатися до неї, — із посмішкою каже він.

<br/><br/>Я рясно дякую йому та, вдосталь намилувавшись гірськими пейзажами, залишаю його наодинці з його медитацією. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_107_EarthSpirit_LocHeroName"		"Земляний Дух"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_108_Underlord_LocFieldNotes"		"Минули роки з того часу, коли почалася відбудова, та цілі райони Кам’янозалля все ще лежать у руїнах після нападу Пекельної орди. Я не здивувався, дізнавшись, що це були бідніші райони, де не жили заможні торговці чи амбітні дворяни, які сподівалися на оспівування як рятівників. Але я-то знаю: найкращу пам’ять мають уражені й потерпілі, тому я пішов саме до тих районів, де живуть такі люди.

<br/><br/>Мешканці, зокрема понівечені солдати, яким пощастило пережити ту битву, були дуже охочі до розмови. З великою зневагою вони говорили про пихатість Бронзового Легіону та його безглузде рішення наказати громадянам залишатися вдома. Вони зрозуміли цю помилку, коли Вроґрос, Підземний Лорд, більший за будь-який броньований віз, продерся крізь міські мури, немов вони були паперові.

<br/><br/>Уцілілі казали, що цього пекельного Підземного Лорда було неможливо зачепити ані мечем, ані стрілою з луку, ані болтом з балісти. А коли по ньому влучали, то, за спогадами одного солдата, лунав звук шкребіння сталі об камінь.

<br/><br/>Потім Вроґрос відкрив портал. На цьому оповідь завершилася, адже жоден із солдатів не наважився продовжувати її… "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_108_Underlord_LocHeroName"		"Підземний Лорд"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_109_Terrorblade_LocFieldNotes"		"Всередині кола зі свічок і накреслених містичних знаків фіолетове чортеня зависло над пентаграмою, яку мені дав в оренду на наступну годину скнарливий чаклун. Промовивши викликальне заклинання, він видалився, щоби приділити увагу іншим відвідувачам.

<br/><br/>Я говорю мовою Ожкавош, як то кажуть, зі словником, а от лайка завжди дається легше будь-якою мовою. Долаючи мовний бар’єр, чортеня розповідає мені, чому пекельна громада так тремтить від страху перед Терором.

<br/><br/>Навіть демонічні владики, яких він обікрав, не наважувалися кидати йому виклик самотужки. Натомість вони уклали пекельний пакт, щоби виступити проти нього єдиним фронтом, і відправили в бій із ним усю сукупну міць своїх Стражів Люті — але жоден не повернувся. 

<br/><br/>Упившись їхньою диявольською життєвою енергією, Терор став непереможним. Його можна було лише заслати до Чорторию — в’язниці, відомої як «пекло Пекла». Та навіть там його не вдавалося довго тримати.

<br/><br/>Бісеня збирається показати мені дзеркальний уламок, який воно потягнуло з руїн Чорторию, що лишилися після того, як Терор розтрощив його у друзки. Але я чхаю і випадково задуваю свічки, виганяючи його з мого світу (сподіваюсь, є шанс, що я вивільнив його). Воно й на краще: фіолетовий пройдисвіт якраз забивав мені баки, щоби я підписав стос паперів, які не мав жодного наміру читати. І йому вже майже вдалося отримати мій підпис."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_109_Terrorblade_LocHeroName"		"Терор"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_10_Morphling_LocFieldNotes"		"— Тепер мер може вас прийняти, — проскрипів помічник, вказуючи на дубові двері в північній частині кімнати очікування.

<br/><br/>У невеликому селищі Рознет востаннє бачили загадкову істоту, відому лише як Морфник. Тут було зовсім мало населення — я ніколи не бачила більше однієї особи за раз.

<br/><br/>Я зайшла до кімнати з лавандовим запахом, а мер увійшла з інших дверей на сході. Ми потиснули руки. Вона пітніла.

 <br/><br/>— Не ставте забагато питань про Морфника, — попередила вона на диво низьким голосом.

<br/><br/>Істота з’явилася кілька днів тому і на неї одразу напали перелякані селяни. За словами мера Морфник захищався обережно й не завдав шкоди. Зрештою, селяни зрозуміли, що істота не нашкодить і припинили битися.

<br/><br/>— Вода під мостом, — сказала мер. — А в мене є інші важливі справи.

<br/><br/>Вона виходила через ті ж двері, через які зайшла. Коли вони відчинилися, я побачила там тіла. Десятки розпухлих потопельників. Обличчя мера замерехтіло, і, — це був жах, — перетворилося на моє власне."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_10_Morphling_LocHeroName"		"Морфник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_110_Phoenix_LocFieldNotes"		"Я відвідав три міста, де буцімто побував Фенікс, та поки ніхто не повстає з попелу, щоб дати мені інтерв’ю. Йдучи його слідом, Фенікса я не бачив, хоча попелу було вдосталь — повні міста, від дерев’яних балок до крихкого граніту. Що ж до того, куди поділися всі люди, я мав одне припущення, адже серед величезних куп попелу розміром із будинок на вулицях зустрічалося й багато менших. Ставало зрозуміло, що говорити зі мною було нікому. Довелося вдатися до академічних прийомів.

<br/><br/>Отже, заглибившись на 19 поверхів у Фіолетові архіви, я знайшов досьє, про яке мені розповідали жебраки, — скріплені аркуші з викарбуваним на обкладинці Феніксом. Воно зберігається у важелезній скрині з товстими стінками, зробленій з димчатого, схожого на діамант каменю зі слідами кіптяви на кожному боці.

<br/><br/>Досьє починається з гіпотези про мінімальну безпечну відстань та те, у яких екзотичних мінералах із яких світів можна знайти палаючого птаха. Більшість змісту неможливо розібрати: на обпалених сторінках поруч із фразами на кшталт «швидкість горіння» та «коефіцієнт займистості» повно нашкрябаних символів і цифр.

<br/><br/>Скриню знайшли на диво неушкодженою всередині скляного кратера в полі з розплавленої та згодом затверділої породи. Схоже, дослідники помилися у своїх розрахунках мінімальної безпечної відстані. А от скриня солідна вийшла."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_110_Phoenix_LocHeroName"		"Фенікс"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_111_Oracle_LocFieldNotes"		"Кажуть, фортуна посміхається сміливим, але коли радників Цимурія спіткало остаточне знищення, вони усвідомили, що фортуна насправді посміхається тим, кому забажає.

<br/><br/>Оракул Неріф був останнім у довгій лінії оракулів на службі в Карбованого Короля, однак замість передбачення майбутнього (як це робили інші) він, здавалося, міг впливати на нього. Маючи пристрасть до завоювання нових земель, останній Карбований Король вважав Неріфа своєю таємною зброєю, з якою він ніколи не програє жодної битви, адже буде здатний змінювати саму реальність.

<br/><br/>Та одного дня Неріф відмовився передбачати перемогу.

<br/><br/>— Я просто сказав Королю, що битва може закінчитися на користь будь-кого, — пролунав його голос у моїй голові.

<br/><br/>Так воно і склалося. Солдати одночасно вижили й загинули. Битва була одночасно виграна і програна. Реальність, як і свідомість суперників, розділилася навпіл раз, і ще раз, і знову…

<br/><br/>Чи це Неріф сам зробив таке майбутнє, створивши безкінечні протирічні реалії, аби знищити Карбованого Короля та звільнити себе? Схоже, він і сам не знає.

<br/><br/>— Я не бачу минулого, я бачу тільки майбутнє, — сказав він.

<br/><br/>А щодо мого майбутнього, як він його бачить… враховуючи долю колишнього пана Неріфа, я не волів дізнатися. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_111_Oracle_LocHeroName"		"Оракул"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_112_WinterWyvern_LocFieldNotes"		"— Неможливо вибрати якусь одну, — збрехала я.

<br/><br/>Аурот запитала, чи я читала її роботи, і коли я збрехала, що так, вона запитала, яка з її поем моя улюблена.

<br/><br/>Мені довелося брехати. Не для того я пройшла безплідною тундрою Льодоверті, щоб образити Зимову Віверну й отримати від неї смертельну заморозку. (Утім, я і без неї невдовзі замерзла б до смерті, коли якнайшвидше не знайшла б вогню).

<br/><br/>Я також не могла сказати, що уникала її поезії, бо рецензії були розгромні. На жаль, навички Аурот проявляються лише на полі бою, як би їй не хотілося вірити в інше.

<br/><br/>— Ми могли б співпрацювати, — прошипіла вона з надією. — Тут непросто знайти когось для співавторства.

<br/><br/>Хоча її манери були теплими, але її дихання пронизувало холодом до кісток. Я змусила себе кивнути так, щоби це відрізнялося від моїх дрижаків.

<br/><br/>Вона широко всміхнулася, а її крила скрипіли, коли вона розкрила їх у своїй просторій бібліотеці. Вона моргнула.

<br/><br/>— Чудово, — сказала вона, перш ніж вилетіти через масивне вікно. — Роздобуду щось вражаюче, про що ми зможемо написати."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_112_WinterWyvern_LocHeroName"		"Зимова Віверна"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_113_ArcWarden_LocFieldNotes"		"— Не знають брати Самого, який відчай спричиняють, — говорить позачасова істота поруч зі мною.

<br/><br/>Вартовий Зет та я стояли біля кам’яних стовпів, пощерблених і обпалених. Озерце між ними, оточене кров’ю та нутрощами, світилося, але ледь помітно.

<br/><br/>Зет скористався нагодою вивчити шкоду. Ґрунтовне відчуття розчарування пробиває те, що здавалося бездонним стоїцизмом.

<br/><br/>Він пояснює, що колись був частиною дечого більшого, що зве «Єдністю». Коли було створено всесвіт, це ціле розкололося, і два уламки — «брати» Зета на ім’я Сяйво та Пітьма — почали боротися за панування над космосом і схилили все живе до служіння їхнім потребам.

<br/><br/>—Не можна дозволяти таке, — застерігає він. — Самий ув’язнював братів уже. Самий зробить знову це.

<br/><br/>За його словами, тільки якщо обмежити воюючі сторони, гармонія зможе знову повернутися в космос. А якщо йому не вдасться?

<br/><br/>— Дисгармонія перемогти не може, — каже він. — Не переможе жоден із братів. Усі мають бути в єдності. Або ж усі мають бути знищені.

<br/><br/>Я молитимуся богам, щоби Зету вдалося відновити Єдність. Хоча з одним із богів я ж щойно говорила, і він, здається, вже працює над цим."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_113_ArcWarden_LocHeroName"		"Вартовий"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_114_MonkeyKing_LocFieldNotes"		"Хоча боги мають безмежну силу, терпіння їхнє — не безмежне. Та Сунь Укун цим не переймався. Для Мавпячого Короля створення хаосу цінне саме собою — і за цю цінність він уже сплатив борг.

<br/><br/>Я сподівалася розпитати про покарання, коли його на пів тисячоліття закували під горою за те, що він роздратував богів надто сильно. Однак Сунь Укун виявився ще слизькішим, ніж можна було здогадатися з цієї історії.

<br/><br/>На мить він показався серед вкритих листям гілок на верхівці високого дерева. Потім почав стрибати лісом, доки не зник повністю в заростях дерев, яких, клянуся, хвилину тому там не було. Це була ілюзія? Чи марення?

<br/><br/>І завжди, завжди, ціла армія чортових мавп, що кричать, ґелґочуть, хапають мої нотатки і крадуть всі мої кляті олівці, а потім тікають. Добре, що хоч фекаліями не кидаються. Окрім тої одної, яка, гадаю, зробила це тільки тому, що знала, як це мене роздратує.

<br/><br/>Це було дуже виснажливо. Тож після кількох днів я мусила визнати: мені це не під силу. Якщо Мавпячий Король вибісив самих богів, на що могла сподіватися я?"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_114_MonkeyKing_LocHeroName"		"Мавпячий Король"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_119_DarkWillow_LocFieldNotes"		"Стадіон для перегонів у Білому Шпилі наполовину заповнений різноманітними пияками та покидьками, які заохочують чи проклинають учасників перегонів кур’єрів.

<br/><br/>У першому ряду я знайшла Міреску Сонцевітряну, Темну Вербу, котра спостерігала за подією спокійно, тримаючи квитанцію зі ставкою в руці. Вона побачила, що я за нею дивлюся, і підлетіла до мене.

<br/><br/>— Для вас це небезпечне місце, — сказала вона весело, але з гострими нотками. — Дивіться, щоби вас тут не прирізали.

<br/><br/>Я пробурмотіла, що вона саме та, кого я шукаю. У цю мить до неї підлетів маленький світляк і передав їй монетку, яку вона прийняла, підморгнувши.

<br/><br/>— Мені немає що особливо розповідати, — сказала Міреска. — Мої батьки були тупими й буркотливими… Краще про це не говорити… Я рано почала жити сама по собі.

 <br/><br/>Світляк приніс їй ще одну монетку.

<br/><br/>— Головне, що слід знати про цей світ: треба навчитися веселитися, — вона знову підморгнула.

<br/><br/>Тепер світляк приніс їй цілий гаманець із монетами. Дуже знайомий гаманець. Я потягнулася до свого поясу й побачила, що мого немає. А коли за мить обернулася до Мірески, то побачила, що й вона пропала."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_119_DarkWillow_LocHeroName"		"Темна Верба"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_11_ShadowFiend_LocFieldNotes"		"Лицарі Базальтових Рівнин — гордий і благородний орден. Також їм, як виявилося, трагічно бракує персоналу. Вони невтомно очищають Поля Одвічної Різанини від немертвих і демонів, але мене шокувало, як мало їх лишилося.

<br/><br/>— Вітання вам, — сказав їхній польовий генерал, Ендалор, коли вийшов на вкриту парою землю на околиці їхнього табору. — Вірю, що подорож ваша була без подій?

<br/><br/>Після обміну численними формальностями я запитала його про Невернеша, Тінистого Нелюда. Його самовпевнена манера триматися ненадовго зникла, але він швидко опанував себе.

<br/><br/>— То була битва, схожих на яку я волів би ніколи не бачити, — сказав він. — Ми наступали на гидкого нелюда зі всіх боків. Та його тіниста форма відбивала всі спроби атакувати.

<br/><br/>Ендалор розповів про те, як багато людей гинуло, а Невернеш забирав собі їхні душі. Сотня воїнів виступила проти нього. До цього табору повернулася лише дюжина, і це всі, хто вижив.

<br/><br/>— Обітниці забороняють мені говорити неправду, — він похилив голову. — Та мерзенна потвора відбилася. Він лишається єдиним ворогом, якого нам не вдалося перемогти.

<br/><br/>— І він — єдиний ворог, із яким ми сподіваємося більше ніколи не зустрітися."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_11_ShadowFiend_LocHeroName"		"Тінистий Нелюд"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_120_Pangolier_LocFieldNotes"		"Місцеві з химерного пабу в Білому Шпилі саме частували мене оповідками про виправи Донте Панліна, коли славетний рубака з’явився власною персоною.

<br/><br/>— Мені повідомили, що ви розпитуєте про мене, — промуркотів він, підморгнувши і знявши капелюха. — Та не повідомили, яка ви ПРИГОЛОМШЛИВА. Донте Панлін до ваших послуг.

 <br/><br/>Він низько вклонився, поцілував мою руку і сів навпроти. Не буде перебільшенням сказати, що всі інші за столом мало не зомліли.

<br/><br/>— Напевне хочете почути про той випадок, коли я здолав велета? — гордо мовив Панлін. — Чи про інший випадок, коли я здолав велета? Дракона? Демона? Деспота?

<br/><br/>Він демонстрував великі битви, коли розповідав старанно деталізовані історії про порятунок монархів чи селян, про знищення чудовиськ, і кожна наступна була докладніша за попередню. Я вже чула деякі з цих історій, і версії Донте були між «диким перебільшенням» та «відвертою неправдою».

<br/><br/>Безперечно, Панґольєр має чимало шанувальників. Однак ніхто не захоплюється Донте Панліном більше за самого Донте Панліна."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_120_Pangolier_LocHeroName"		"Панґольєр"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_121_Grimstroke_LocFieldNotes"		"У покинутому центральному храмі Ашкавора лежить рунний камінь, почорнілий від засохлого чорнила та старих гріхів, — німий свідок жахливих подій, які тут сталися.

<br/><br/>Насправді тут колись проводили священний ритуал: посвячені розфарбовували камінь магічним чорнилом для з’єднання своїх душ із людьми — так вони ставали Піднесеними.

<br/><br/>І так було, доки Чорнильник не побачив можливість там, де інші бачили лише традицію. Він удосконалив чорнило, прагнучи посилити його силу, а відтак і свою власну. Усі, хто опинилися тут під час цього процесу, могли звинувачувати в цьому лише самих себе.

<br/><br/>Ось так він і переписує історію. А тепер продовжимо без тону самозвеличення.

<br/><br/>Прагнучи отримати ще більшу силу, він просочив свої чорнила забороненою сукровицею. Це була погана ідея, адже сукровицю заборонили не просто так. Він урятувався, перетворивши весь народ Ашкавора на жахливі тіні й одним мазком припинивши існування всієї своєї цивілізації.

<br/><br/>Це лише основні факти. Упевнений, що він би дуже хотів, щоб я наситив свою оповідь його грандіозними планами перемалювати картину світу за власним образом. Але я краще прибережу чорнило — його вже достатньо було пролито цим Чорнильником. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_121_Grimstroke_LocHeroName"		"Чорнильник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_123_Hoodwink_LocFieldNotes"		"Усі гіди поблизу лісів Томо’кану попереджали мене, щоб я не намагався знайти Каптурницю. Тож я і не робив цього, а натомість дозволив їй знайти мене. Розбивши табір, я поставив кілька придбаних у Торохтія пасток, аби зупинити менш кмітливих хижаків і, теоретично, змусити Каптурницю думати, що вона має справу з дурнем. Перш ніж я мав змогу почати вдавати, ніби засинаю, прилетів жолудь і зірвав кору з дуба наді мною.

<br/><br/>Вона була меншою, ніж я очікував, а її арбалет був майже з неї розміром. Однак тримала вона його впевненіше, ніж будь-який тренований солдат Бронзового Легіону.

<br/><br/>— Ніхто не ставить пастки в МОЄМУ лісі, — насмішкувато сказала вона.

<br/><br/>Я спокійно зізнався у своїй хитрості та попросив узяти в неї інтерв’ю, на що вона з радістю погодилася і розповіла про їжу, яку взяла з моєї торбини. Також вона розповіла про золото, яке поцупила з мого гаманця. А ще вона розповіла про те, яким шляхом можна покинути ліси Томо’кану, перш ніж вона передумає. І повернула мені мої пастки (вони були порубані на шматки). Чесно кажучи, це перевищило всі мої очікування. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_123_Hoodwink_LocHeroName"		"Каптурниця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_126_VoidSpirit_LocFieldNotes"		"— Ваша реальність швидкоплинна, — сказав Інай, Порожнечий Дух, який пішов мені на зустріч і прибув на інтерв’ю просто до мене додому. Привітний жест, хоч це нічого йому не вартувало.

<br/><br/>— Це лиш одна з нескінченних реальностей, що згортаються та розгортаються як окремо, так і одна в одну.

<br/><br/>Це чи не єдине, що я зрозуміла з годин наших розмов. Коли я попросила його пояснити простіше, він вражено подивився на мене.

<br/><br/>Мені вдалося схопити, що Інай мандрує через реальності, щоби переконатися, що ті не відступають від свого призначення, визначеного в минулому. Йому було нецікаво говорити про себе, його більше хвилює існування як таке. Його слова без сумніву збентежили б і найвидатніших мислителів, а я такою не є.

<br/><br/>— М-м, гм-м-м, — казала я, схилившись над своїм нотатником.

<br/><br/>Після особливо довгого монологу він запитав, чи я все зрозуміла.

<br/><br/>Я збрехала і сказала, що так. Його стоїчний вираз перетворився на скептичний і він попросив усе повторити. Я напружила пам’ять:

<br/><br/>— Е… Ви казали, що існування, це просто… ітеративна рекурсія онтологічних… конструкцій, здається… І що вони колапсують під вагою своїх власних… епістемологічних? Епістемологічних ілюзій? Чи делюзій?

<br/><br/>Він фиркнув, відкрив під собою портал і зник у ньому. Не уявляю, куди він вирушив.

<br/><br/>Епістемологічних <i>суперечностей</i>. От що там було."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_126_VoidSpirit_LocHeroName"		"Порожнечий Дух"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_128_Snapfire_LocFieldNotes"		"— Підривати ворогів не так уже й важко. Тихше, Мортімере, — сказала Беатриса Запальниця.

<br/><br/>Ми сиділи під її напівзруйнованим навісом посеред палючої пустелі Нанарак, а навколо валялися різні недороблені штукенції та поламані інструменти. Я відзначила, що підірвані навіси її сусідів не свідчать, що це аж настільки легко.

<br/><br/>— Це легко для тих, хто має хоч трішки глузду, — поправила вона себе. — Сядь, Мортімере. Ще чаю, люба?

<br/><br/>Її велетенський улюбленець нарешті перестав лизати моє обличчя, тож я змогла відмовитися. Чай був занадто гострий, як на мій смак. Однак кращий за печиво, яке було приперченим НАБАГАТО більше.

<br/><br/>— Народ тут не має багато глузду, — похитала головою Беатриса. — На щастя для них, вони мають мене й Мортімера. Мортімере, СЯДЬ!

<br/><br/>З цими словами вона почала приварювати довгу металеву трубу до якогось іржавого металобрухту, який виглядав старішим за її саму.

<br/><br/>— Вони всі забувають, що порох додається в ОСТАННЮ чергу, — несхвально відгукнулася вона, коли неподалік пролунав вибух."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_128_Snapfire_LocHeroName"		"Запальниця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_129_Mars_LocFieldNotes"		"— Колись я був зухвалим, — прогримів зі свого золотого трону Марс, стародавній бог війни. — Я був самовпевненим. Починав війни, тільки щоби побачити налякані обличчя смертних, коли протинав їх своїм списом.

<br/><br/>Якщо його шикарна тронна зала — це знак скромнішого Марса, то він дійсно був раніше нестерпно зарозумілим. На кожній стіні висіли масивні гобелени, кожен із яких прославляв його як переможця в епічній битві й намагався затьмарити зображення на інших гобеленах. Десятки статуй також змагалися між собою, показуючи бога війни в героїчній позі посеред бою. У найбільш захаращених кутках це виглядало, ніби він постійно б’ється з іншими версіями себе.

<br/><br/>Марс розповів, що більше не дозволяє початковим інстинктам штовхати його в бій. Він більше не жадає страху й поваги від смертних. Та це не зупиняє його від поширення війни.

<br/><br/>— Війна необхідна, — його голос відбивався від стін велетенської зали. — Вона показує, хто чого вартий.

<br/><br/>Він стверджував, що старі боги стали послужливими та слабкими. А от він, зі своєю новою сумирністю та відповідальністю, повинен взяти на себе тягар правління над усіма за допомогою свого залізного кулака.

<br/><br/>— Раніше я гадав, що маю бути королем богів через свою зухвалість та дурість, — визнав він. — Однак тепер я бачу, що <i>повинен</i> стати… королем богів через свою розсудливість."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_129_Mars_LocHeroName"		"Марс"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_12_PhantomLancer_LocFieldNotes"		"Азраф споглядав, як спокійно тече річка, і міцно тримав свій спис, ніби був у цей момент у бою. Однак він не мав бажання розповідати про майстерність володіння списом, застосовану ним у битві проти чаклуна-жахотворця Ворна. 

<br/><br/>І я не можу його звинувачувати, адже серед своїх одноплемінників він був єдиним уцілілим у тому жорстокому бою. На моє запитання він просто відповів, що їх не цікавили чужі війни, доки чужаки не принесли свої війни до них.

<br/><br/>Мовивши це, він знову зосередився на воді та на великій кількості риби в ній. Він розказав, яка риба їстівна і яка отруйна, а також яку легко спіймати і яка просто не дасться. Я не мав на меті відвідувати урок з іхтіології, але змінювати тему не було сенсу.

<br/><br/>Тож я вирішив просто насолодитися цим спокійним днем. Я ледь не задрімав, та раптом побачив, як Азраф незграбно шмагає воду своєю зброєю, що змусило всю зграю риби перелякано плисти на протилежний берег. Я вже почав думати, що він навряд чи був народжений жити простим життям рибалки… аж доки на протилежному березі не з’явилася його копія, що одним рухом списа проштрикнула трьох найїстівніших риб. Як виявилося, ці риби були не просто їстівними, а ще й <i>смачними</i>, і того вечора ми влаштували собі бенкет біля багаття. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_12_PhantomLancer_LocHeroName"		"Фантомний Улан"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_131_Ringmaster_LocFieldNotes"		"Назвати коваля живою брилою — образа для всіх брил. Але ж ось груди цього велетня здіймаються від ридань. Ми сидимо з ним у заповненій брухтом майстерні, де він виробляє запасні частини для Циркмейстера.

<br/><br/>— Спершу я відмовився, навідріз. Тоді він викотив те кляте колесо. Я й не зогледівся, як уже віддаю йому відновлені шестірні, і ми із сином у забитому вщент шатрі дивимося його «виставу».

<br/><br/>Тремтячи, він знімає пов’язку з лівої ступні, понівеченої в номері за участі глядачів під назвою «Серп чи молот». Та що дійсно приводить його у розпач, це згадка про його сина, котрого Мехаліостро використав у номері з ящиком. Він пообіцяв випустити його з ящика, якщо ті шестірні добре працюватимуть.

<br/><br/>Схоже, що так і було. Ізсередини ящика пролунав стук, і тоненький голосок позвав тата. Коваль кинувся до ящика й ривком розчахнув двері. У коробці був радше механізм, аніж дитина: оголені шестірні крутяться, шарніри скриплять, пружини натягуються — плоди його ж роботи використані, щоб мучити його самого.

<br/><br/>— Мехаліостро сказав приглядати за тобою, — каже механічне опудало з металом у голосі, і його голова з лязкотом фіксується в профіль.

<br/><br/>Коваль реве — і я разом із ним."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_131_Ringmaster_LocHeroName"		"Циркмейстер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_135_Dawnbreaker_LocFieldNotes"		"Зазвичай, якби мені сказали йти до світла, я б закотив очі та попросив поговорити з кимось, хто трохи менше схильний до драматичної поезії та має трохи більше фактичної інформації. Але у випадку Світанкової це було найдоцільнішою порадою, яку б могли дати селяни, що живуть поблизу Сріблолісся.

<br/><br/>Вона ввійшла до цього темного лісу лише кілька днів тому, і свідки за багато миль бачили, як яскраві кулі світла спалахували над деревами.

<br/><br/>На щастя для вашого покірного слуги це не було черговим перебільшенням, мовленим устами наївних селян, які сподівалися, що їхню історію надрукують. Похмурість Сріблолісся (не кажучи вже про дедалі гучнішу немилозвучність молота Валори, що розбивав дерева, каміння й ворогів) значно полегшувала процес вистеження яскравих спалахів. 

<br/><br/>Перш ніж я осліп — на щастя, лише на тиждень, — я ненадовго побачив її: живу зірку, що розсіює всеохопну темряву силою своєї волі.

<br/><br/>Забагато темряви — це погано, тож гадаю, що всі згодні розсіяти якусь її частину. Але позбутися всієї темряви й назавжди залишити тільки суцільну сліпучу яскравість… Моїм сітківкам, що побачили утопію Світанкової лиш на одну секунду, такий сценарій не до вподоби. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_135_Dawnbreaker_LocHeroName"		"Світанкова"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_136_Marci_LocFieldNotes"		"Мені казали, що Марсі не розмовляє, і це лише посилило моє бажання зустрітися з нею. Повірте: у цьому світі нечасто можна побачити когось із такою репутацією, як у Марсі, і хто б не вихвалявся нею безглуздо.

<br/><br/>На щастя, за кілька монет її знайомі були дуже раді говорити від її імені. Ми зустрілися в Сріблоліссі. Вони оповідали свої спогади, у той час як Марсі йшла неподалік, пильно вдивляючись у дерева, очікуючи на повернення своєї напарниці, принцеси Мірани. Усі знайомі Марсі мали свою історію, яку вони ніби побачили на власні очі. Кожна наступна історія була фантастичнішою за попередню: за їхніми словами, Марсі одними кулаками могла вбити бандитів, цілі армії, а інколи і якогось бога.

<br/><br/>Враховуючи скромний вигляд Марсі, я підозрював, що мені верзуть якусь нісенітницю… Та ось Марсі свиснула, і поки я встиг повернути голову, вона вже цілеспрямовано бігла в напрямку лісу. Її знайомі запевнили, що нема потреби слідувати за нею, тож ми вирішили почекати. Невдовзі Марсі повернулася: вона була вся в крові, а поруч із нею крокувала принцеса Мірана, на якій не було видно жодної червоної плями. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_136_Marci_LocHeroName"		"Марсі"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_137_PrimalBeast_LocFieldNotes"		"Дехто вважає, що Первісний Звір — дитя. Руїни навколо вже колишнього рибацького селища Андуджар дійсно схожі на наслідки дитячої істерики. Спустошення, втім, настільки злісне, що навряд чи дитина б таке вигадала.

<br/><br/>Цілі будинки розтрощені на друзки, дерев’яні доки розбиті, уламки човнів розкидані берегом. І за цими руйнуваннями не видно жодної логіки чи причини. Селяни? Їх немає. Я лише сподіваюся, що вони втекли, а не були з’їдені звіром.

<br/><br/>Так чи інак, Андуджар долучився до списку поселень, які Первісний Звір стер із мапи, і цей список продовжує зростати. Якось стався короткий перепочинок, коли створіння потрапило в пастку Ґлейпніра, містичних ланцюгів, створених для утримання божественних істот. Та не вийде довго тримати таку могутню й таку люту істоту. Тож нині він продовжує безперешкодно витоптувати землі.

<br/><br/>Коли я обстежувала руїни, то не могла припинити думати: якщо Первісний Звір лише дитя, то поможіть нам боги, якщо з’являться його батьки."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_137_PrimalBeast_LocHeroName"		"Первісний Звір"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_138_Muerta_LocFieldNotes"		"Власник обшарпаного й вигорілого на сонці постоялого двору витер піт із чола. Навіть у затінку цього самітного й порожнього закладу посеред пустельних і запилюжених рівнин було неймовірно спекотно.

<br/><br/>— Вона прийшла зі старого міста, яке звуть Скірм. Воно було он там, — сказав він. — Вона була дуже юною.

<br/><br/>— Бандити часто нападали на ці місця. Дійсно огидні типи. Пограбували кожне місце на милі навколо. Холоднокровно підстрелили її. Також убили її рідню.

<br/><br/>Він поїв нас якоюсь димною рідиною, що обпалювала моє горло, але розв’язувала йому язик. Доки він продовжував говорити, я продовжувала її ковтати.

<br/><br/>— А потім… Ну, ніхто не знає, що сталося потім, — він нишком озирнувся сторонами, перш ніж продовжити. — Я чув, що вона перемогла саму Смерть. Чув, що шукає розплати від тих, хто завдав їй лиха.

<br/><br/>Він витер піт знову, але цього разу не через спеку. Чолов’яга був блідий, мов привид.

<br/><br/>— Ті бандити були безжальною й жорстокою бандою, — прошепотів він хрипко. — Ох, боги, мені їх жаль."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_138_Muerta_LocHeroName"		"Муерта"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_13_Puck_LocFieldNotes"		"Велетенські різнобарвні метелики метушилися поміж мерехтливого листя Феєвого лісу в південно-західному Ревтелі. Мене приголомшили їхні летючі танці, аж от за моїм правим плечем нізвідки з’явився Чарівний Дракон, знаний як Пак.

<br/><br/>— Допитлива істота, — сказав він дивним і неприродним голосом, ніби імітував слова, які розумів лише частково. — Яким видом створінь ти є?

<br/><br/>Перш ніж я змогла відповісти, Пак почав літати колами біля особливо великого червоного метелика, гигочучи. Я дивилася за цим хвильку, аж от він зник із поля зору й миттєво з’явився за моїм лівим плечем.

<br/><br/>— Я запитав, яким видом створінь ти є, — повторив Пак, і його голос був гострішим. Хоча кажуть, що Чарівні Дракони живуть довше за цілі світи, це не зробило його терплячим.

<br/><br/>— Я — лісовий ельф, — пробурмотіла я. Він простягнув одну з чотирьох своїх трипалих лап й обмацав моє обличчя. Пальці були м’які й пахнули дикими квітами та сіркою.

<br/><br/>— Не схоже, що ти зроблена з лісу, — відказав він. Його усмішка не виказувала — він жартує чи звинувачує мене в брехні.

<br/><br/>Пак знову відстрибнув. Метелики розсіялися й без них навколо запанувала смертельна тиша."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_13_Puck_LocHeroName"		"Пак"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_145_Kez_LocFieldNotes"		"Елітна таверна «Кривий дзьоб», розташована високо серед хмар Зграї, була переповнена. Так завжди траплялося на День Сходження, але цього року все інакше.

<br/><br/>Зазвичай вона заповнювалася виключно високородними, тоді як тепер у натовпі було чимало невисокого пташиного люду. Один із них поставив питво перед хвацькою синьою фігурою навпроти мене й поплескав його по спині.

<br/><br/>— Я робив це не задля слави, але це приємний бонус, — сказав він мені.

<br/><br/>Боривітер скористався сталлю та хитрістю, щоби повалити Імперію, королеву-узурпаторку. Це не було просто, але дало йому — а також його нелітаючим братам — повагу, в якій їм дуже довго відмовляли. Раніше горді небогнівці сприймали їх як нижчих.

<br/><br/>— Звісно, нам допомагали, — визнав він. — Це було необхідно. Імперія не збиралася легко віддати свою корону. Це коштувало багато крові.

<br/><br/>Нині Боривітер мандрує землями в пошуках можливості виправити несправедливість, і до Зграї повертається лише під час найбільших міських святкувань. Нелітаючий передав йому ще один кухоль.

<br/><br/>— Безкоштовна випивка — теж приємний бонус, — усміхнувся він."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_145_Kez_LocHeroName"		"Боривітер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_14_Pudge_LocFieldNotes"		"Доброслава вдає, буцімто зробила мені послугу, доручивши писати про Пузаня, але я-то знаю істинну причину її вибору… Кого хвилює, чи подобаються читачам історії про жагу Пузаня до різанини? Це ж не їм треба підбиратися впритул до його гаків і, що ще гірше, до його запаху. Це ж не їм треба пробиратися крізь багнюку, нутрощі та інші речовини, про які я краще не згадуватиму.

<br/><br/>Але спостереження за ним з безпечної відстані — за межами Квоїджа — допомогло мені дійти висновку, що Пузань більш… витончений, ніж я припускав. Він усе одно огидний — у цьому не може бути жодного сумніву, — та якщо не звертати уваги на все це розчленування, що його оточує, можна помітити методичність підходу Пузаня.

<br/><br/>Він їсть абсолютно все, але надає перевагу жертвам, що все ще кричать, і живцем відриває частини їхніх тіл, а потім нанизує шматки облич на свій гак.

<br/><br/>Можливо, він робить так для збереження запасів їжі, а можливо, це все просто для прикрашення, та я не мав наміру підходити ближче, аби дізнатися."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_14_Pudge_LocHeroName"		"Пузань"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_14_Pudge_LocPersonaFieldNotes"		"Коли я прибув до Плакучої Троянди, трунар усе ще зашивав трупи. Унаслідок аварії карети померли члени видатної родини — всі до останнього. Спочатку я був роздратований, що послухав п’яного вартового. Звісно, цей нещасний випадок був трагічним, та чи дійсно був він незвичним? 

<br/><br/>Помітивши моє спантеличення, трунар указав на тіла, викладені на столах, схожих на мармурові лікарняні ліжка. Ось тоді я нарешті усвідомив, що саме було незвичним. Окрім очікуваних зламаних кісток і широких розрізів тіла були вкриті крихітними надрізами й дірами, а де-не-де із плоті сторчали нитки. Пальці були відсутні, очі виглядали так, ніби їх вийняли з очниць, маленькі шматки шкіри були відірвані…

<br/><br/>Перш ніж уцілілого водія помістили в притулок, він без зупину щось теревенив про плюшеву іграшку, яку знайшли під час привалу. Маленька мерзота. Дітям дуже сподобалася ця іграшка. Нехай вони спочивають з миром."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_155_Largo_LocFieldNotes"		"Я погодила зустріч із Кериком, Могильником та Прискіпником біля приморського генделика «Голова куріпки», популярного серед письменників, бо там тихо й (переважно) немає бійок. Ми мали порівняти наші нотатки. Та коли я прибула, вони вже сиділи з великим зеленим незнайомцем, що мав за спиною струнний інструмент.

<br/><br/>— Він лише щойно присів біля нас, — Керик невиразно спробував виправдатися. — Він…

<br/><br/>— Мене звати Ларґо, — перебив незнайомець, коли я сіла. — Ці хлопці щойно розповідали мені все про писарчуків.

<br/><br/>Незвично, щоби хтось розпитував нас, зазвичай усе навпаки. Зацікавленість в інших — це наша робота. Я запитала Ларґо, звідки він, але той лише махнув у бік моря й туманно сказав:

<br/><br/>— Та, здалеку.

<br/><br/>Він продовжував засипати нас питаннями, але в цілком дружній манері. Ми перестали користуватися звичними захисними відмовками й почали розповідати про писарчуків. Навіть Могильник був незвично балакучий із новоприбулим.

<br/><br/>Зрештою, Ларґо підвівся, щасливо подякував нам і почимчикував до барної стійки. І там він заспівав — прекрасну ритмічну баладу про нас чотирьох. Приспівом у ній був надихаючий рядок: «Інакше хто ж нам повірить?»

<br/><br/>За мить «Голова куріпки» загула й увесь бар приєднався, співаючи пісню про писарчуків. І хоча ми дуже потаємний народ, я не помітила, аби пісня стурбувала когось за нашим столом."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_155_Largo_LocHeroName"		"Ларґо"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_15_Razor_LocFieldNotes"		"Кажуть, після смерті наші душі потрапляють до Вузького Лабіринту, де вирішується їхня доля на цілу вічність. Звучить, як байка, що має направляти нас на шлях праведний, але одягнений у лахміття чоловік, який йде поруч зі мною переповненими вулицями базару в Геліо Імперіум, клянеться, що так воно і є.

<br/><br/>— Лезо підганяє душі, — промовляє він, здригаючись водночас. — Він б’є струмом, поки душа не почне бігти так швидко, що ноги ледве торкаються землі.

<br/><br/>Чоловіку (він відмовився назвати свою ім’я) якось вдалося вислизнути з-під пильного ока Леза, а потім і втекти з Вузького Лабіринту. Він розповідає мені історію свого життя. Він починає говорити так, ніби захищає свою справу в суді, а не веде розмову з іншою людиною. Нарешті він повертається до теми Леза.

<br/><br/>— У нього є книга з іменами всіх мертвих, — відказує чоловік. — Не знаю, чи моє досі там після втечі, але я продовжую тікати. Не хочу, щоби він помітив мою відсутність й вистежив мене.

<br/><br/>Раптом повітря стає наелектризоване. Хоч на небі немає жодної хмаринки, блиснула блискавка. Чоловіка як не було."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_15_Razor_LocHeroName"		"Лезо"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_16_SandKing_LocFieldNotes"		"На спаленому сонцем жвавому калдінському базарі вигуки продавців лунають над шумом приїжджих караванів. Спеції насичують собою повітря. Дервіші виконують свій таємничий танцювальний обряд. Відкушуючи шматок баранини на шампурі, я зауважую своєму провіднику, наскільки жвавим виглядає це королівство серед мертвої пустелі.

<br/><br/>— Пустеля ще й яка жива! — каже Васім, посміхаючись. — Іскриста пустеля думає. Рухається. А коли хоче набути тілесної форми, то з’являється Цар Пісків. Цей аватар, — розповідає він, — виглядає як величезна павукоподібна істота на ім’я Криксаліс, що означає «серце піску».

<br/><br/>— А хто викував броню, що уможливлює матеріалізацію цієї істоти? — продовжує він, нахилившись ближче. — Калдінський джин! Очі провідника заблищали (чи то від задоволення, чи то від гордості), щойно він мовив це.

<br/><br/>— Чому джин це зробив? — поцікавився я.

<br/><br/>— Дехто каже, що це було зроблено для надання пустелі форми, з якою би можна було домовитися, аби вона не поглинула Калдін. Інші кажуть, що метою було створення монстра, який би мучив людей. А хтось вважає, що це зроблено просто задля розваги — відповів Васім, знизавши плечима.

<br/><br/>Я запитав особисту думку Васіма з приводу того, чому саме джин викликав чарівного піщаного скорпіона.

<br/><br/>— Та хто ж у біса знає, чому саме джини щось роблять? — зі сміхом відповів він."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_16_SandKing_LocHeroName"		"Цар Пісків"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_17_StormSpirit_LocFieldNotes"		"Для напівнебесної істоти, що виглядає, ніби її було створено з чистого струму, Райджин Громоглек, тим не менш, на диво заземлений.

<br/><br/>У цьому регіоні він знаний як Штормовий Дух, але наполягає називати його Райджином.

<br/><br/>— Так мене називають мої друзі, а кожен, кого я зустрічаю, мій друг, — мовив він, сміючись.

<br/><br/>У це мені важко було повірити, адже під час нашої прогулянки Штормовими землями він розповідав про битви, у яких він брав участь і які вигравав. Викликало занепокоєння, коли била блискавка, але, здається, він змушував її бити лише в нього. Відчувається блискавка, за його словами, так, ніби щось лоскоче. У це теж важко було повірити.

<br/><br/>Потім Райджин розповів, як отримав свою силу. Намагаючись викликати дощ за допомогою магії, аби допомогти своєму народові, що страждав від голоду, він розгнівав штормового небожителя, який потім спробував його вбити. Далі він застосував інше заклинання, за допомогою якого прагнув пожертвувати собою та врятувати своє село, але це натомість об’єднало мага й небожителя в одну істоту.

<br/><br/>Він було почав хмуритися разом із грозовими хмарами, що потемнішали над нашими головами, але швидко знову посвітлішав.  

<br/><br/>— Тепер я намагаюся використовувати силу шторму на благо, — сказав він і аж засяяв, щиро ляснувши мене по спині. А ляснув він добряче, хоча підкинула мене в повітря не його рука, а статичний розряд від неї. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_17_StormSpirit_LocHeroName"		"Штормовий Дух"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_18_Sven_LocFieldNotes"		"Мушлі й порожні панцирі крабів хрустять під укритими бронею ногами Свена на його шляху кривавими пісками, що встилають береги Вузької протоки. Я тиждень слідував за двадцять кроків позаду нього. Одного разу махнув рукою — жодної реакції.

<br/><br/>Ось що я знаю: він біжить так, ніби це земля винувата в тому, що опинилася під його ногами. Йому так само комфортно на суші, як і у воді, тож плітки про те, що його мати — якась водна істота, можуть зрештою бути правдою. І він однаково вправний із Мечем Вигнання як на полюванні, так і на полі бою.

<br/><br/>Без жартів. Я на власні очі бачив, як він зі ста метрів поцілив ним просто в хребет смарагдовому оленю на бігу й пригвоздив його до залізного дерева так, що лезо на п’ятнадцять сантиметрів ввійшло в стовбур. А на ранок лишив біля вогнища добре пропечене оленеве стегенце. Що це: частина його лицарського кодексу честі? Мирне підношення? А може просто не був голодний.

<br/><br/>Нарешті привернувши його увагу, я намагаюсь почати нашу бесіду й розпитати його, чи він і справді наполовину меранець. Він дивиться на мене скоса, а тоді виходить на один із численних пірсів Вузької протоки й в усіх обладунках пірнає з нього у водну блакить, не лишивши й брижок.

<br/><br/>— Ну ось, — пишу я, — я щойно завершив найдовше інтерв’ю, яке кому-небудь вдалося взяти у Свена. Непогано."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_18_Sven_LocHeroName"		"Свен"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_19_Tiny_LocFieldNotes"		"Сірчане повітря в долині між двох менших Вуурських гір провокує нестримний кашель. Я ледь встигаю за велетенськими кроками кам’яного гіганта, також відомого під дещо оманливим іменем Малюк. Здається, що під час ходи він поступово збільшується в розмірі. Хвилинку, його кроки стають довшими? Тіло Малюка росте, поглинаючи каміння на його шляху?

<br/><br/>— Так, може бути, що спочатку я був лавою, — відповідає він на моє запитання, яке я, очевидно сам того не усвідомлюючи, озвучив уголос. — Можливо, мене вивергнув один із цих вулканів. Дякую, крихітко, — прогримів він.

<br/><br/>Кілька годин тому я застав його за практикою деревокидання на окраїні долинного лісу. Коли я припустив, що заокруглі концентричні лінії на маківці його голови можуть бути ключем до розгадки таємниці його походження, він здавався спантеличеним. Виявляється, він ніколи їх не бачив. Коли я показав йому віддзеркалення його маківки в пластині з моєї заплічної сумки, можу закластися, що він посміхнувся.

<br/><br/>— Одного разу я видерся на верхівку найвищої з Вуурських гір. Звідти було видно, що вся гряда має форму цих ліній, — розповів Малюк.

<br/><br/>Поки я пишу ці рядки, він уже гуркоче далі. Набирає швидкість. Я падаю в приступі кашлю. — Нехай щастить, здорованю, — кажу я з присвистом, ледь переводячи подих."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_19_Tiny_LocHeroName"		"Малюк"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1_Antimage_LocFieldNotes"		"Мої довгі пошуки Антимага врешті-решт — і неминуче — привели мене до Ультимирської академії, тобто того самого місця, яке він би з радістю спалив з усіма всередині.

<br/><br/>Підтвердивши свою особистість за допомогою зачарованих дверей, я дістався їдальні, де знайшов одного зі своїх більш надійних чарівників-інформаторів. Він практично не зсунувся зі стільця на тому місці, де я востаннє залишив його, і він із затуманеним поглядом витріщався на бездонну чарку меду, яка сама наповнювалася.

<br/><br/>Ця людина готова вільно говорити на майже будь-яку тему: про лютих злопам’ятних богів, великі війни чарівників, цікаві факти стосовно місяця… Та ось була одна-єдина тема, на яку він, схоже, не бажав говорити: мова про ту саму особу, про яку я і прийшов розпитувати цього чарівника. Щойно я запитував про клинки Антимага, які можуть витягувати ману, він натомість запитував мене, чи чув я про гігантських жахобукових павуків. А коли я запитував про те, як Антимаг ув’язнив своїх товаришів у маєтку Тайлерів, чарівник пропонував розповісти мені, де можна вигідно купити якісні мантії…

<br/><br/>І ось я запитав, коли востаннє бачили Антимага. Лише тремтіння побачив я у відповідь. Мій інформатор уже не знав, як би змінити тему, і, втомлений, але з несподіваною і нестійкою тверезістю в погляді, подивився мені в очі і сказав, щоб я не змушував його говорити про Антимага. Потім він повернувся до мене спиною і зі свіжою зацікавленістю витріщився на чарку, яка почала знову наповнюватися медом. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1_Antimage_LocHeroName"		"Антимаг"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_1_Antimage_LocPersonaFieldNotes"		"Я присів у скромному житлі наставника Вей, а вона продовжувала крокувати навколо. Ми були в маєтку Тайлерів — притулку для злочинців-чаклунів — і спочатку обидва однаково розчарувалися в нашій зустрічі (я сподівався нарешті взяти інтерв’ю в Антимага; вона сподівалася на те, що стукіт у двері віщуватиме чергову «веселу» нагоду вбити втікача). Однак варто було мені згадати, що мене послала Доброслава, як Вей посміхнулася і з чималим ентузіазмом сказала, що завжди таємно сподівалася побачити своє ім’я на сторінках друкованого видання. Вона також попросила не писати про це, і я вдав, ніби стер ті речення, які ви щойно прочитали.

<br/><br/>Наша розмова була схожа на спробу керувати течією річки. Історія про вбивство її родини відьмою-мародеркою раптово обірвалася й перетекла в тираду про суворість дієти Антимага, а за мить перетворилася на розповідь про її першу жертву — чарівника, якому вона відрубала голову, — аж потім якимось невідомим чином переросла в рекомендацію єдиної книги на полиці її наставника, яка не була «наднудною».

<br/><br/>І от я нарешті отримав нагоду запитати, як Антимаг знайшов її.

<br/><br/>— Звісно, це ж ідеальна історія для вашого щоденника, — мовила Вей. — Вибачте, на чому ми зупинилися? — додала вона, зібравшись з думками."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_20_VengefulSpirit_LocFieldNotes"		"— Називайте мене Шендельзарою, — ласкаво сказала Королева Зграї.

<br/><br/>Прізвисько, за яким її знають у світі, може натякати на певну одержимість помстою, але, здається, вона надзвичайно добре керує королівством, і всі її люблять. Той факт, що її попередниця та сестра Імперія була жорстоким і злим диктатором, безумовно, відіграє в цьому певну роль. Власне, це ідеальна відправна точка для того, хто хоче стати популярним правителем.

<br/><br/>На додачу до всього, Імперія вкрала трон у Шендельзари, відірвала їй крила, скинула з найвищої вежі та залишила помирати. Тільки випадкова зустріч із мандрівною лихою богинею врятувала їй життя.

<br/><br/>Майже. Упродовж багатьох років Шендельзара існувала в стані між життям і смертю. Ймовірно, звідси походить «Душа» в її прізвиську. А звідки взялася «Мстива», ви, звісно, й самі здогадалися.

<br/><br/>Однак нині Шендельзара живе в мирі. Яке б не було її бажання помсти, воно вдовольнилося. До того ж тепер вона виглядає набагато живішою. Коротше кажучи, одного повстання й одного вбивства королеви вистачило, щоби Небогнівство стало чудовим місцем.

<br/><br/>Майже. Залишилося ще питання нелітаючих, касти пташиних істот, які допомогли Шендельзарі скинути її сестру в обмін на рівне ставлення. Що й відбувається, але місцями з чималим скрипом.

<br/><br/>Утім, Шендельзара впевнена, що все буде добре, поки вона буде справедливою та чесною — іншими словами, не такою, як її сестра.

<br/><br/>— Помста допомогла повернути моє королівство, — сказала вона, — але вона не поверне мені людей."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_20_VengefulSpirit_LocHeroName"		"Мстива Душа"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_21_Windranger_LocFieldNotes"		"Дерева за межами Зару-Кіни рухаються немов в унісон з рукою Ліралей. Той самий вітерець, що колихає та гне гілля, на жаль, також змушував мене тремтіти від холоду. Як же не мати проблем на роботі…

<br/><br/>— Ох, вибачте, — мовила вона, потиснyвши плечима. Ліралей все ще була на своїй хвилі.

<br/><br/>Вона зняла свій плащ і простягнула його мені. Незважаючи на моє обґрунтоване вагання приймати дарунки від нових «друзів», я жадібно взяв його й загорнувся в нього. 

<br/><br/>— Ви питали мене, як я можу любити вітер після того, як буря вбила моїх батьків, — сказала вона з такою ж дивною легкістю. — Але ви не розумієте, що насправді мої батьки — це сам вітер, а не вони. І він набагато більше схожий на матір, ніж та, хто мене народила. Він співає мені колискову перед сном, він проводить пальцями по моєму волоссю.

<br/><br/>Не замислюючись, вона знову почала жестикулювати, й іскри від нашого багаття полетіли в мій бік. Я відскочив, а вона знову вибачається, хихикаючи.

<br/><br/>— Сьогодні моя мати досить допитлива, чи не так? "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_21_Windranger_LocHeroName"		"Вітряна Лучниця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_22_Zeus_LocFieldNotes"		"Блискавка пронизує хмари над Нічнистою Таверною, і її яскраві спалахи можна побачити крізь зношені стихіями дерев’яні віконниці, що стримують дощ. Таку сувору негоду можна пояснити лише одним:

<br/><br/>Зевс не тямить себе від гніву.

<br/><br/>І ось двері закладу розчахуються навстіж, і в таверну з гуркотом входить Батько Богів власною персоною.

<br/><br/>— Ваш столик готовий, — улесливо рапортує огрядний шинкар, стрімголов шурхаючи до столика в центрі приміщення та похапцем випроваджуючи відвідувачів, які там сиділи. Одного погляду на струмки електроенергії, які виточують Зевсові очі та кінчики пальців, достатньо, щоб зрозуміти: краще тут не затримуватися.

<br/><br/>Зевс підгрюкує до столика й важко опускається на стілець, який стогне під його вагою. Перш ніж він встигає вимовити слово, перед ним уже стоїть кухоль елю.

<br/><br/>— Скільки ще я маю доводити свою вірність поміж цих смертних, щоб нарешті повернутися на Олімп? — реве він. — Певно, не надто довго, — белькоче шинкар, аж розуміє, що краще припнути язика.

<br/><br/>Зевсові очі проводжають пишногруду обслужницю, але він осмикує себе й залпом допиває свій напій. Він надто часто відхилявся від курсу, за що дружина й вислала його.

<br/><br/>— На мене чекають нові баталії, — голосно зітхає він і важко ступає назад під зливу."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_22_Zeus_LocHeroName"		"Зевс"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_23_Kunkka_LocFieldNotes"		"Височенні хвилі розбиваються об скелі на західному узбережжі Тремкого острова. Я тримаюся подалі від краю, коли ми з кладдським козоводом на ймення Тарн проходимо прилеглою рівниною.

<br/><br/>— Осьо там все й сталося, — говорить Тарн і показує вказівним пальцем на місце десь далеко в морі. — Демони сунули лавою! Наша флотилія робила все можливе, щоби їх стримати.

<br/><br/>— Інші одразу б зазнали поразки, — заявляє він. — З ними просто не було Кунки. Непохитний адмірал очолив атаку проти, здавалося, непереможного ворога, відмовляючись розглядати відступ або капітуляцію, навіть коли кораблі тонули один за одним.

<br/><br/>— Маги казали, що допоможуть. Може, вони й допомогли. А може й ні. Хто його зна? Але дайте мені один корабель з Кункою за штурвалом, і перемога за нами! — промовив Тарн.

<br/><br/>Зрозуміло, що ані демони, ані кладдська флотилія не суперники для Мельрона — величезного морського звіра, який піднявся з глибин та, зрештою, погубив усіх. Хтось каже, що створіння забрало корабель Кунки з собою, але Тарн й чути про це нічого не хоче.

<br/><br/>— У темні й ясні ночі досі можна побачити його корабель, що стереже ці води, — стверджує Тарн. — І поки він тут, ми в безпеці."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_23_Kunkka_LocHeroName"		"Кунка"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_25_Lina_LocFieldNotes"		"У безхмарній пустелі неба над Мізрулом яскраво світить сонце.

<br/><br/>Лінин удар блискавкою пісмажує тридцятисантиметрового скорпіона, якого я не помітив, поки не стало майже запізно. Запахи, як від фазана. Найменш апетитного у світі фазана. — Сюди, — сказала Ліна. Вона копнула восьминогий труп, який покотився вниз по дюні, й рушила до входу в печеру.

<br/><br/>— Я зустріла пустельного змія, коли мені було дев’ять років. Він вважає себе рептилоїдною батьківською фігурою в моєму житті, тому жодних різких рухів, інакше… — і тут вона кидає вогняну кулю. 

<br/><br/>— Зрозуміло. 

<br/><br/>Ми повертаємо за ріг і бачимо, як він розкручується. Його сердитий пильний погляд зосерджено на мені. Потім він моргає, обтрушується, як пес, і починає заходитися сміхом. 

<br/><br/>— Тепер можна дихати, — легенько штовхає мене ліктем Ліна.

<br/><br/>З одним лише вогнем ці двоє відтворюють найвідоміші битви Ліни. Вони такі ж видовищні, як запаморочливе шоу феєрверків.

<br/><br/>А закінчується це шоу тим, що Ліна палить не дуже красиві зображення своєї сестри в печерних ходах. І з кожною хвилиною вона стає дедалі роздратованішою. Я тихенько відходжу й вирушаю в путь, радіючи, що був єдиною дитиною в сім’ї. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_25_Lina_LocHeroName"		"Ліна"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_26_Lion_LocFieldNotes"		"— Я зібрав тисячі душ, — сказав демон Азаґар із кола прикликання, яке тримало його під контролем. — Кожен демон повинен зібрати 10 000 душ, щоби його підвищили до архідемона. А мені не вистачило лише двох.

<br/><br/>Азаґар колись був однією з висхідних зірок Пекла. Він збирав найчистіші душі, обманюючи благочестивих, альтруїстів та одного справжнього святого. Демон-Відьмак Лайон був серед його найцінніших уловів.

<br/><br/>— Він завжди боровся за права слабких, — пояснив демон. — Та якщо й було щось, що він любив більше, ніж робити добро, то це було підлабузництво, що є невід’ємною складовою процесу.

<br/><br/>Азаґар пообіцяв Лайону безсмертну славу та визнання, якщо той виконає його накази, а потім викривив чуття добра і зла Лайона, звернувши його зусилля проти тих, хто цього потребував. Як тільки душу Лайона було повністю зіпсовано, Азаґар повернувся з нею до Пекла, залишивши чаклуна наодинці з наслідками своїх дій.

<br/><br/>— Я саме виношував план, як зіпсувати благочестивого жреця, який мав стати моєю десятитисячною душею, коли Лайон з’явився в Пеклі, вимагаючи свою душу назад, — сказав Азаґар.

<br/><br/>Та як Пекло щось забирає, воно вже не повернеться. Тож Лайон не зміг повернути свою душу. Натомість він розлютився й відрубав демону руку. Коли герой повернувся з Пекла, його сповнювали гнів і ненависть.

<br/><br/>— Чи знаєш ти, що якщо взяти місячну перерву в збиранні душ, щоби відновитися, твій лічильник скинеться до нуля? — гірко запитує Азаґар. — Бо я не знав.

<br/><br/>— Тож мені довелося починати спочатку… Слухай, схоже, в тебе закінчується чорнило. Я міг би дістати тобі бездонну чорнильницю. Але, звісно, це дечого коштуватиме."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_26_Lion_LocHeroName"		"Лайон"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_27_ShadowShaman_LocFieldNotes"		"Раста, Шаман Тіней, простягнув до мене свої руки. Я дещо роздратувався — зрештою, я ж не дурень, — але, з чималим скептицизмом, узяв їх у свої. Репутація троля була неоднозначною (у найкращому разі), і я знав, що ці так звані «шамани» краще вміють бачити наскрізь людей, яких вони обдурюють, ніж товаришувати з мертвими. Раста заплющив свої грубі білі очі та почав наспівувати мелодію.

<br/><br/>— <i>Ось тут мене й обдурять</i>, — подумав я. Чергова втрата часу та грошей. Однак мелодія продовжувалася, і раптом із закутків моєї свідомості щось виплило назовні. Це щось було таким знайомим, немов той запах, що чіпляє за душу й викликає спогади. Раста цокнув язиком і поставив мені дуже особисте запитання, яке я тут не згадуватиму.

<br/><br/>Я спробував приховати свою реакцію, коли голос Расти змінився так, ніби за допомогою його горла говорив хтось, кого я знав колись давно. Після того, як цей чоловічий (або, напевно, жіночий) голос замовк, Раста розплющив очі.

<br/><br/>З-під піднятого широкого капелюха було видно його моторошну посмішку.

<br/><br/>— А тепер перейдемо до найкращої частини сеансу: вашої пожертви. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_27_ShadowShaman_LocHeroName"		"Шаман Тіней"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_28_Slardar_LocFieldNotes"		"Невеличкий ялик із зеленої деревини, позичений у друга ворога, щосили борсається у хвилях Тінистого узмор’я. Чому завжди доводиться пливти проти вітру? Щиро дякую, Доброславо.

<br/><br/>З-поміж хвиль вистрибує зелена камбала та плескається назад у воду. Це мене вітає моя контактна особа. Одним вишуканим піруетом Наґа, колишня вартова Затонулої скарбниці, опиняється поруч із моїм яликом і вимагає передоплату. Вона також кілька разів підкреслює, що «наразі не має партнера».

<br/><br/>Сплативши данину (монетами й лише монетами), я вислуховую історію про те, як  вони зі Слардаром колись переслідували меранця, котрий вкрав якийсь вогняний посох і втік на глибину. Слизерину не було діла до тієї обставини, що під водою цей пристрій був фактично марним, адже вогонь гас до того, як його можна було використати. Це була справа принципу.

<br/><br/>Тож коли безжальний Слардар наздогнав злодія, він витяг його на берег, прикріпив кінець посоха до його черева та повільно запікав його живцем увесь день.

<br/><br/>— Сморід стояв нестерпний, — із захватом шипить Наґа. — Але Слардар відправив його на той світ із вельми цінними настановами."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_28_Slardar_LocHeroName"		"Слардар"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_29_Tidehunter_LocFieldNotes"		"Пляжі на південь від Димної гавані — це смуга чистого білого піску завдовжки в милю, поцяткована випадковими стрічками туману, що напливають із гавані. Коли туман особливо густий, він навіть поглинає знак «КУПАТИСЯ ЗАБОРОНЕНО», що висить біля берега. Тож задля безпеки рада Димної гавані встановила такий знак через кожні кілька футів, щоби ніхто його не проґавив.

<br/><br/>Цей район колись був місцем відпочинку заможних мандрівників, каже Пеллен, власник покинутого курорту недалеко від пляжу.

<br/><br/>— Сюди приїжджало так багато торговців, — похмуро згадує він. — Вони привозили свої родини на тиждень відпочинку або приїжджали сюди укладати угоди з іншими торговцями.

<br/><br/>Та потім з’явився Хвилеріз.

<br/><br/>Спочатку піднялися хвилі. Потім пролунав перший крик. Потім ще один і ще один. Той, хто був у воді, став легкою здобиччю. Дехто на суші мав шанс втекти, але лише тому, що їх було дуже багато. Вбивця з глибин був методичний і весело нищив туристів на своєму шляху.

<br/><br/>— Блакитна вода? Вона була червона. Білий пляж? Хвилям знадобилися місяці, щоби змити кров із піску, — каже Пеллен. — Це було рік тому. Люди досі не почали повертатися сюди. І, можливо, ніколи не повернуться.

<br/><br/>Він поправив один із знаків і зітхнув, мовивши:

<br/><br/>— Пляж, де не можна плавати. Однак тут нічого не вдіяти."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_29_Tidehunter_LocHeroName"		"Хвилеріз"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_2_Axe_LocFieldNotes"		"З усіх героїв, які коли-небудь ступали в матеріальний світ, <span class='strikethrough'>мало хто</span>  <span class='strikethrough'>майже ніхто</span>  абсолютно ніхто не міг зрівнятися з Могул Ханом, також загальновідомим як <span class='strikethrough'>Сокирник</span>  <span class='strikethrough'>Могутній Сокирник</span>  Великий і Могутній Сокирник. Побачивши його <span class='strikethrough'>брутальність</span> мистецтво ведення перемовин на власні очі, я можу без вагань засвідчити, що він — <span class='strikethrough'>один із найхоробріших</span> абсолютно поза всяким сумнівом найхоробріший боєць, якого ці землі мали честь зустріти.

<br/><br/>Генерал Червоного туману, найвидатніший з оґлоді, він так само <span class='strikethrough'>безбоязний перед ликом смерті</span>  <span class='strikethrough'>безстрашний перед ликом смерті, тобто не боїться її ані краплі</span> вродливий, як і смертоносний.

<br/><br/>Він також надзвичайно особисто піклується про свій спадок. Насправді зовсім не було б неправдою сказати, що я не є цілком незацікавлений у збереженні в анналах історії його незліченних чеснот.

<br/><br/>Могул каже, що йому до вподоби останній пасаж про незліченні чесноти. Він також бажає окремо зазначити, що він ані скільки не змушує мене писати йому хвалебні вірші під його диктовку.

<br/><br/>Та поза тим він таки навдивовижу великий. Я просто це описую, з власної волі."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_2_Axe_LocHeroName"		"Сокира"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_30_WitchDoctor_LocFieldNotes"		"— Шукаєш зцілення? Чи, може, гарного прокляття для колишнього коханця?

<br/><br/>Знахар Жарвакко походжав своєю хатиною, найбільшою в цьому селі десь у джунглях острова Префектура. Запилені полиці були завалені всілякими плетеними дрібничками, мертвими ящірками та черепами різних розмірів і форм. Черепів було дійсно багато.

<br/><br/>— Що б це не було, ти прийшла до потрібного лікаря, — сказав він з оптимізмом, якого я не очікувала.

<br/><br/>Його настрій зіпсувався, коли я пояснила, що прийшла не за зціленням чи прокляттям, але він знову повеселішав, коли я додала, що ще маю золоті монети і просто обміняю їх на історію замість зілля.

<br/><br/>— Хочеш знати мою історію? Скільки в тебе часу? — засміявся він. — У мене найкраща історія.

<br/><br/>— Коли я був маленьким смердюком, я був зламаним і потворним. Та боги милосердні. Вони дали мені сили взяти себе в руки.

<br/><br/>Жарвакко спробував випрямитися, але це було марно, він усе ще був згорблений і перекошений. Він розвів руки, зробив глибокий і гордий вдих, впускаючи купу кісток.

<br/><br/>— Бачиш? Досить добре, чи не так?

<br/><br/>Коли череп покотився до моїх ніг, у мене не вистачило сміливості сказати йому правду."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_30_WitchDoctor_LocHeroName"		"Знахар"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_31_Lich_LocFieldNotes"		"Я просто не можу уявити, як узагалі може існувати бездонна яма. Я маю рівно п’ять можливих пояснень.

<br/><br/>Перше: це тунель, що проходить крізь усю планету. Друге: це портал у безкінечну порожнечу. Третє: це брама до забуття. Четверте: це тимчасове сповільнення, що перетворює падіння на нескінченне повзання. П’яте: це щось геть інше.

<br/><br/>Якщо наповнити яму водою, вона стане ставком. Якщо зробити ставок бездонним, він стане Чорним озером. Ніхто не вивчав його уважніше, ніж Ліч (хоч і робив він це вимушено). Колись він був Етрейном — морозним чаклуном і тираном, якого скинули з престолу прямісінько в це озеро. Він падав у нього цілий рік і, зачепившись за скелястий виступ, провів там ще незліченну кількість років, що дало йому вдосталь часу на роздуми.

<br/><br/>Я запитав його, чи насправді це озеро бездонне. Він усміхнувся, оскаливши зуби (враховуючи, що все його обличчя — це суцільний череп без губ, інакше його посмішка й не може виглядати, але все одно її вигляд не міг не турбувати). 

<br/><br/>— Мене вже колись запитували про це. Чи то був Ангіл? Так, допитливий був хлопець. Надто допитливий. Мені дуже подобається смак необачних геомантів, — мовив він весело, нахилившись ближче до мене.

<br/><br/>Забудьте про Чорне озеро. Цілком очевидно, що зіпсованість Ліча бездонна. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_31_Lich_LocHeroName"		"Ліч"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_32_Riki_LocFieldNotes"		"Вулиці Слома були вкриті імлою, і слабке світло вуличних ліхтарів лишало на землі багато тіні. Проте сумніваюся, що я помітила б його наближення навіть у яскравому світлі опівденного сонця. Він відрекомендувався, підперши моє підборіддя лезом.

<br/><br/>— Чого розпитуєш довкола про мене? — прошипів Рікі. — Думай швидше, я не розмірковуватиму весь день, жити тобі чи померти.

<br/><br/>Я чула, що армія, яка відібрала життя в його королівської родини, осіла саме в Сломі. Поки я дісталася сюди для розмови з цими бійцями, ті декілька з них, яких Рікі не заскочив зненацька й убив, втекли. Намагаючись говорити якнайповільніше — холодна сталь леза зробила мене дуже обережною і змусила ретельніше контролювати потенційно смертоносні рухи моїх голосових звʼязок — я спитала, чи вбивства втамували його спрагу помсти.

<br/><br/>— Помсти? — перепитав він зі щирим здивуванням. — Якої помсти? Я не мав особливо теплих почуттів до своєї родини. Та й на трон не мав видів.

<br/><br/>— Я порішив їхніх убивць не з помсти, а тому що міг.

<br/><br/>З цими словами він зник, ніби розчинився в повітрі. Якби не шалений стукіт мого серця, його тут наче й не було."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_32_Riki_LocHeroName"		"Рікі"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_33_Enigma_LocFieldNotes"		"Історії про походження Еніґми (як і про те, хто він такий чи що він таке), різняться: проклятий алхімік, розумна чорна діра чи сама безодня. Я не мав великого бажання зустрітися з будь-ким із переліченого.

<br/><br/>Моя найкраща зачіпка? Щоденник Йовата Казрана, подарований мені сином алхіміка, який збожеволів.

<br/><br/>— Буду радий позбутися його, — сказав він, ніби вибачаючись. — Раджу вам не читати його.

<br/><br/>Незважаючи на попередження, я прочитав цей щоденник. Маю зізнатися, що розтлумачити його вміст (переважно незрозумілі роздуми на тему темної магії) було дуже важко. Не допоміг і той факт, що остання сторінка була відсутня. Я вирушив на пошуки експерта у відповідній галузі, який би міг розтлумачити вміст щоденника, і так вийшов на слід ще одного алхіміка на ім’я Седрік.

<br/><br/>Я знайшов його лабораторію на горищі, з якого видно зірки. Усюди були розкидані книжки та пляшки. На кам’яній підлозі були намальовані червоною крейдою магічні кола, розташовані всередині ще ширшого кола недогорілих свічок. Однак слід Седріка давно пропав.

<br/><br/>Я зайшов у глухий кут. На цьому моє завдання можна було би вважати виконаним, тож я мав би відчути полегшення, але натомість я відчував лише сильне занепокоєння. У книзі, що обіцяє безсмертя, відсутня остання сторінка. Усе це наводило мене на думку, що я був не останнім, хто намагатиметься розгадати таємницю. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_33_Enigma_LocHeroName"		"Еніґма"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_34_Tinker_LocFieldNotes"		"Навіть після багатьох років занедбання й нехтування (по стінах печери тече рідина, яка після детального огляду не схожа на воду) Фіолетові архіви все одно виглядають охайніше, ніж пересічна мастацька халупа. Я очікував на типові смертельні пастки, які народ мастаків любить залишати допитливим відвідувачам свого сховища знань, і зумів обійти їх. Довелося трохи понишпорити, і, ухилившись від гарматного вогню та пастки зі списами в кінці коридору, вихід з якого вів до бічної кімнати (і ями з шипами), я врешті-решт знайшов нотатки Буша про причину так званого «Інциденту на Фіолетовому плато».

<br/><br/>Я не інженер, але маю достатньо знань, аби хоча б трохи розібрати каракулі Буша. Його винахід суттєво перевершує роботи всіх інших мастаків (а вони ще й як встигли надокучити мені). За допомогою загадкових металевих трубок і сфер Буш опанував саме світло.

<br/><br/>Тон оповіді в щоденниках змінився з екстатичного на панічний, коли Буш неминуче втратив контроль над своєю новою іграшкою, яка мала би створити міжпланарний захисний щит. Світло склалося само в себе, потім знову, і ще знову, доки, немов максимально натягнута пружина, не повернулося на початкове місце та не створило діру між нашим світом та світом іншим, темнішим… 

<br/><br/>Саме на цьому й завершувався передостанній журнал архівів. А в останньому журналі я побачив лиш один запис: «Міжпланарний захисний щит: 2-га спроба…»"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_34_Tinker_LocHeroName"		"Механік"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_35_Sniper_LocFieldNotes"		"Кардель відмовився давати мені інтерв’ю, доки не зіграю з ним у цю дурну й потенційно самогубну гру. Відійшовши від нього на сто кроків, я підняв угору вирваний зі свого щоденника клаптик паперу з недбало намальованим обличчям. Я навіть не встиг кліпнути очима, як наді мною пролетіла куля, залишивши дірку в центрі мішені.

<br/><br/>— Відійдіть ще на сто кроків, — вигукнув він. — Я вирвав ще одну сторінку та пішов ще далі. І знову після пострілу лишилася дірка в центрі.

<br/><br/>— Відійдіть далі. — І я відійшов. — Ні, ще далі. — Я ледве бачив його, а тим паче ледь чув. Знову пролунав постріл, знову прямісінько в ціль.

<br/><br/>Після цієї гри ми почали розмову за келихами елю. Кардель зізнався, як йому важко бути мастаком, якому навіть інші мастаки не довіряють через якесь безглузде пророцтво. Зазвичай із ним бажали мати справу лише ті, кому треба було когось убити та хто мав дзвінку монету для сплати за такі послуги. Саме в моїй компанії Кардель зміг тимчасово позабути про свою самотність. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_35_Sniper_LocHeroName"		"Снайпер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_36_Necrophos_LocFieldNotes"		"Товста пелена смороду накрила маленьке селище Брилоліс, немов поховальний саван. Дихаючи крізь клапоть щільної тканини, я блукала безлюдними вулицями в пошуках хоч когось, хто міг би розповісти мені про зіпсутого монаха Ротунд’єра. 

<br/><br/>Він побував тут зовсім нещодавно. Це було очевидно з кількості здутих трупів, розкиданих вулицями. Їх вкривали почорнілі пустули, більшість із яких лопнули, просякнувши землю зловонним гноєм, який повністю не висихав.

<br/><br/>Дехто кашляв чимсь схожим на кров. Іншим, схоже, пощастило померти, перш ніж хвороба дісталася їхніх легень.

<br/><br/>Я сподівалася, що Ротунд’єр залишив Брилоліс достатньо давно, щоби ця зараза розвіялася. Однак усе одно нічого там не торкалася, аж поки не забралася звідти.

<br/><br/>Відтоді минула вже доба, та й досі кожне ледь помітне першіння в горлі кидає мене в холодний піт. Лишається тільки молитися, що якщо ця чума таки причепилася до мене, я б уже про це знала."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_36_Necrophos_LocHeroName"		"Некрофос"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_37_Warlock_LocFieldNotes"		"— Йому тут не раді, — пробуркотів Умбольдт Тарнат, декан Ультимирської академії.

<br/><br/>Він ходив узад-уперед своїм просторим кабінетом, який також слугує пишною бібліотекою (а окрім того склепінчастою лабораторією), ремствуючи на Демнока Ланніка, Чорнокнижника.

<br/><br/>Ланнік зробив собі імʼя як головний куратор і начальник відділу заборонених архівів Ультимирської академії. Він здобув навіть більше визнання, коли блиснув неабиякими здібностями у сфері магічних мистецтв.

<br/><br/>На жаль, він також продемонстрував патологічну любов до лестощів та маніакальну одержимість опануванням таємних сил. Не бажаючи вдовольнятися звичайним чаклунством, він зацікавився потаємними, небезпечними ритуалами. Ця манія взяла над ним гору та штовхнула його на дуже темну стежку.

<br/><br/>— Зрештою він викарбував посох із дредвудської деревини та за його допомогою викликав демона, що <i>суворо</i> заборонено на території школи, — розповів Тарнат.

<br/><br/>Ходять чутки, що тепер Ланнік пише власний Чорний Ґримуар, який, на переконання Тарната, містить заборонені заклинання та зловісні наговори.

<br/><br/>— Це вже занадто для Ультимиру, — шипить декан. — Тому ні, йому тут більше не раді. І коли-небудь хтось наважиться сказати йому це в обличчя."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_37_Warlock_LocHeroName"		"Чорнокнижник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_38_Beastmaster_LocFieldNotes"		"У занепалому місті королівства Слом конюх клянеться, що Каррох колись оглушив кнура. Не молотом, а влучною реплікою. 

<br/><br/>— Кнур заверещав, Каррох пробурчав у відповідь, залишивши кнура безмовним.

<br/><br/>Тепер його звуть Звіромайстром, хоча Каррох скривлюється, коли чує це ім’я. На моє запитання, якому ж імені він надає перевагу, Каррох пробурмотів: «Друг звірів».

<br/><br/>Каррох виріс у королівському звіринці серед левів, мавп й інших, більш екзотичних істот. — Я колись прибирав тут, — сказав конюх. — Ви колись бачили кізяки грифона? Вони не схожі на те, про що б ви подумали.

<br/><br/>Одна істота заговорила без слів, навіть не рухаючи вустами, і просила про волю. Король лиш розсміявся й побив її до крові. Каррох відчайдушно намагався зцілити цю істоту та врятувати їй життя, і його зв’язок із нею посилився.

<br/><br/>У ту ніч, коли істота зрештою померла, вона заспівала передсмертну пісню, яка пролунала серед стін звіринця. Опісля було чути тихий плач однієї душі. А потім настала тиша… аж доки сотні кліток, одна за одною, не почали відчинятися… повільно й методично… 

<br/><br/>Наступного ж ранку знайшли понівеченого короля — затоптаного, закусаного, закльованого та задряпаного. Невідомо, що саме він почув останнім, але, судячи з виразу його обличчя, він був не радий чути те, що почув. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_38_Beastmaster_LocHeroName"		"Звіромайстер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_39_QueenofPain_LocFieldNotes"		"Ульдаміна, самоназвана історикиня занепалого міста Ельзе, чиї книги були надзвичайно популярними, відірвала свій погляд від хаотичного безладу сторінок, які вона ретельно вивчала. Жінка холодно мені посміхнулась.

<br/><br/>У її захаращеній бібліотеці було безліч книг, кілька з яких написала сама Ульдаміна. З деяких обкладинок було зрозуміло, що вони не зовсім історичні.

<br/><br/>— Хочете дізнатися про Акашу? — відрізала вона. — Принесіть стілець.

<br/><br/>Я сіла, коли вона почала свою розповідь про Акашу, Королеву Болю. Останній король Ельзе наказав демонологам прикликати істоту, яка жила, щоби приносити страждання.

<br/><br/>Мешканці Ельзе були дуже побожні. Сама думка про те, що істота катуватиме в’язнів, обурювала їх. А коли вони дізналися, що Акаша насправді була прикликана, щоби мордувати короля в його покоях, були просто шоковані.

<br/><br/>— Його стогони було чутно у всьому королівстві, — промовила вона, трохи почервонівши. — Я написала про це все в одній зі своїх книг… Знайду-но я її.

<br/><br/>Поки Ульдаміна рилась в стосах книг, мимохідь згадала, що піддані королівства Ельзе скинули короля через його… апетити. Так Акаша була звільнена від нього і тепер сіє жах повсюди.

<br/><br/>— Пишу про це зараз книгу, — відказала вона. — Її зметуть з полиць!"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_39_QueenofPain_LocHeroName"		"Королева Болю"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_3_Bane_LocFieldNotes"		"Як для храму, вирізьбленого глибоко під поверхнею Тремкого острова вічність тому і схованого від небажаних очей за допомогою таємної магії, кафедральний собор Нікташі був дуже яскравим.

<br/><br/>Канделябри з факелами освітлювали шлях через кожні кілька кроків, а стіни були пофарбовані білим, щоби відбивати світло.

<br/><br/>— Колись ці стіни були чорні й багряні, — прошепотіла жриця Нікташі. — Тоді ми вірили, що страх — це просто емоція, стан душі.

<br/><br/>З уст послідовниці богині страху ці слова дивували. Однак, хоч Нікташа і створила жах, вона не отримувала від нього задоволення.

<br/><br/>— Вона просто випромінювала свій власний страх у світ смертних, — урочисто пояснила жриця. — Та це було контрольовано. Слугувало цілі. Ніколи не було жорстоко.

<br/><br/>Не було жорстоко, доки власні кошмари богині не породили Губителя — настільки велике втілення страху, що Нікташа відрізала його від своєї свідомості, аби не збожеволіти. Відтоді вона не могла спати.

<br/><br/>— Отоді страх став чимось більшим, — здригнулася жриця. — Отоді страх став стихією."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_3_Bane_LocHeroName"		"Губитель"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_40_Venomancer_LocFieldNotes"		"Насичені паром зелені й похмурі кислотні джунглі острова Джиді. Схрестивши ноги, я сидів перед Окотом, вождем Йомоко. Юнак у пір’їному плащі намагався перекладати на мою мову слова старого мисливця.

<br/><br/>— Раніше, — сказав юнак, — люди Актока, нападати на нас, забирати наших синів, дочок, для пожертви, зміїному богу, хотіти пробудити його.

<br/><br/>— Злий бог, пожирати світ, — мовив вождь, плюнувши в мох.

<br/><br/>— Але тепер, — продовжив юнак, жестикулюючи, — багато місяців, жодного нападу, ми дивитися, спостерігати з-за дерев. — Він глянув на свого вождя, і той кивнув. — Вони піти, ціле село, кістки на землі, зруйновані хатини.

<br/><br/>Я запитав, чи це не добре, і, почувши переклад моїх слів, старий безрадісно посміхнувся.

<br/><br/>— Ви не розуміти, — тихо переклав юнак. — Вони не зазнати невдачі, вони пробудити Актока, ми бачити його повзти з-під землі, зелена шкіра, квіти на спині, великі, гострі зуби, капати отрута.

<br/><br/>Вождь нахилився ближче, і з-поміж його почорнілих від бетеля зубів пролунало якесь каркання його рідною мовою. Юнак ковтнув, перш ніж перекласти слова старого.

<br/><br/>— Він повзти геть, ми сподіватися, він не повертатися, але Акток тепер живий."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_40_Venomancer_LocHeroName"		"Трутомант"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_41_FacelessVoid_LocFieldNotes"		"Зважаючи на те, як мало ми знаємо про істот з віддаленого світу Клазурим, я вирішила вивчати Безликого з безпечної відстані. Звісно, якщо ім’я предмета вивчення Безликий або Темний Жах, важко сказати напевно, яка відстань (якщо така взагалі є) вважається безпечною.

<br/><br/>На щастя чи нещастя, вибору як такого в мене і не було. Я вистежувала його слід під густими кронами дерев у джунглях Лютої долини впродовж… дня? П’яти днів? Навіть сказати не можу. Але щоразу, коли мені вдавалось краєм ока побачити його жахливий силует, ноги ставали важкими, сповільнюючи мій темп, поки він безперешкодно продовжував свій рух.

<br/><br/>Кілька разів я підходила достатньо близько, щоби роздивитися його. Але тоді він одразу пересувався вдвічі далі від місця, де був секунду тому. 

<br/><br/>Врешті-решт я повністю завмерла, а він підкрався, щоби розглянути мене. Здається, він не вважав мене загрозою. Слава богам! Він просто нахилив голову, оглянув мене з голови до ніг своїм безоким безликим обличчям і пішов геть. А я стояла і витріщалася на нього, як укопана.

<br/><br/>Після цього я вирішила, що краще припинити ганятися за ним. Мабуть, Темний Жах є однією з тих таємниць, які краще лишати нерозгаданими."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_41_FacelessVoid_LocHeroName"		"Безликий"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_42_WraithKing_LocFieldNotes"		"Перегортаючи сторінки величезної книги в кругловерхій бібліотеці Калдіна, Алдрік Ожиношип нарешті знаходить те, що шукав.

<br/><br/>— Ось воно! — каже він, а потім розпливається в усмішці, тицяючи на щось пальцем. — Моторошно, хіба ні?

<br/><br/>Історик Прентіс, який вивчав повість про легендарного короля Остаріона, знайшов сторінку з малюнками кістяного замка. Обідки з черепів височіли на колонах із гомілкових кісток. Розмір замка говорить про те, що будівельні матеріали надали десятки тисяч людей. І я не можу уявити, щоби вони зробили це з власної волі.

<br/><br/>— Остаріон хотів правити всіма землями. Ба більше, він хотів правити всіма землями цілу вічність, — пояснив Ожиношип. Амбітний чоловік. — Його замок був твердинею та застереженням водночас.

<br/><br/>Щоби досягти своєї мети, король пройшов заборонений ритуал. Використовуючи душі своїх ворогів та підданих, він прив’язав себе до королівства навічно. Не як людину, а як духа.

<br/><br/>— Він не зовсім живий, але він живе… принаймні для власних цілей. — сказав Ожиношип. — Його королівство занепало, але сам Остаріон і далі блукає землями, вимагаючи присяги на вірність або сіючи смерть. А часто і те, і інше."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_42_WraithKing_LocHeroName"		"Король-Дух"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_43_DeathProphet_LocFieldNotes"		"— Батько був одним із останніх, хто отримав віщування Кробелус, — прохрипіла старезна герцогиня у своїй розкішно оздобленій заскленій веранді. Молоденька покоївка наливала їй чай, поки та звалилася на крісло.

<br/><br/>— Кробелус була провидицею для дуже багатих. У неї був дар: заглядати за пелену, що розділяла життя і смерть. Там вона бачила уривки майбутнього. 

<br/><br/>— Вона сказала моєму батьку про морок, що поглине його через два роки, — продовжила герцогиня. — Але він був здоровий. І зарозумілий. — Не розгубився і спитав Кробелус, чому вона, будучи такою вправною в цьому ремеслі, ніколи на заглядала у своє майбутнє.

<br/><br/>Як виявилось, це запитання не варто було ставити. Воно було єдиним, на яке в Кробелус не було відповіді. Вона роками глузувала над смертю, продаючи секрети з-за пелени тим, у кого більше набиті кишені. Але коли вирішила спробувати зазирнути у своє майбутнє, тепер смерть поглузувала над нею. Доля Кробелус була прихована від неї.

<br/><br/>Кробелус вирішила пройти крізь пелену, жертвуючи собою заради пізнання секретів потойбіччя. Смерть її не прийняла. Вона відсилала її до світу живих знову і знову. І з кожним таким відродженням Кробелус ставала прозорішою й втрачала частинку себе. Покою їй так і не вдалось знайти. Як і відповіді на своє запитання.

<br/><br/>— Її пророцтво для батька таки збулось, — важко дихаючи, проказала герцогиня. — Кробелус більше не віщувала смерть. Вона її приносила."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_43_DeathProphet_LocHeroName"		"Провісниця Смерті"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_44_PhantomAssassin_LocFieldNotes"		"Я проводжу рукою по прохолодній кам’яній стіні ззовні каплиці. Жодного шва. Цікаво. Вбрана у важке військове плаття перша настоятелька, яка супроводжує мене, каже, що говорити з Мортред — чи будь-якою іншою із Сестер Вуалі — суворо заборонено. Вона натякає, що зберегла мені життя, відіславши геть, і мені краще не знати, що зі мною зробила б Мортред, якби я лишився.

<br/><br/>Ну, чудово. Два місяці я шукав лазівки, перебирав плітки, розмовляв із нещадними ватажками гільдій убивць (не найговіркіші особи у світі), і мої варіанти — здатися чи бути вбитим. Я кажу настоятельці, що готовий ризикнути.

<br/><br/>Аж раптом образ настоятельки в її військовому вбранні розмивається. Зсередини її вібруючого силуету до мене виходить Сестра Вуалі, зустрічі з якою я шукав.

<br/><br/>Я підскакую від несподіваності.

<br/><br/>— На тобі відсутня мітка смерті, — запевняє мене вона. 

<br/><br/>— Яке полегшення, — намагаюсь зобразити посмішку.

<br/><br/>— Ти можеш поставити мені одне запитання.

<br/><br/>Я запитую про її минуле. 

<br/><br/>Після того, як орден забрав її з дому тареського торговця, котрого вона заледве пам’ятає, її дитинство складалося з нескінченних тренувань із мечами, інтенсивних медитацій і духовного загартування. Вона опускає подробиці ритуалів посвяти, але з тінню посмішки визнає: у віці 12 років вона стала наймолодшою, хто коли-небудь надягав вуаль. 

<br/><br/>Перша жертва? Секрет, відомий лише їй та небіжчику. Друга? Новоявлений Король Білохвильки. Не чули про такого? Тож-бо й воно. 
 
<br/><br/>Перш ніж я встигаю зробити невеличке уточнення, переді мною знову «військове плаття». Ну, що ти вдієш…

<br/><br/>Цього слід було очікувати. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_44_PhantomAssassin_LocHeroName"		"Фантомна Вбивця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_44_PhantomAssassin_LocPersonaFieldNotes"		"Провулок був наповнений запахами горілої лампової олії та шафрану, чий післясмак надовго лишався в носі. На бруківці все ще лишалися бризки крові, але тіло торговця забрали ревтельські стражі — воно зникло так само безслідно, як запис у бухгалтерській книзі.

<br/><br/>Я відчуваю на шкірі холод леза, притиснутого до мого горла. — Хто це зробив, — питає голос: низький, квапливий, несхильний до невимушених балачок.

<br/><br/>— Я можу лише описати, що помітив, — моргаю я. Вказую на проміжки між бризками крові й акуратні дуги, які вони утворюють. — Двостороннє лезо. Очевидець бачив на нападнику вуаль. І все це трапилось у межах години.

<br/><br/>Тиск леза зникає. Поміж тіней проявляється стрункий силует. Перед моїм обличчям спалахують пронизливі очі. Ледь помітний кивок. — Вона не могла далеко втекти.

<br/><br/>Перш ніж я встигаю завершити подих полегшення, він зникає. Ані звуку кроків, ані шурхоту — лише вага його відсутності та усвідомлення: той розрахунок, який привів його сюди, допоможе йому й далі, і буде пролито більше крові."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_45_Pugna_LocFieldNotes"		"Монастир у руїнах, почорнілі балки, що врізаються в небо, й попіл — ось серед чого блукав я, записуючи спостереження у свій щоденник.

<br/><br/>Глузливий сміх зупинив мою руку посеред речення. Я подивився вгору й побачив скелетоподібного привида у рваному королівському вбранні, оточеного зеленим полум’ям, а очі його сяяли каверзною жорстокістю. Мене охопила паніка.

<br/><br/>— Я... ти, мабуть…

<br/><br/>Привид вихопив мій щоденник і почав захоплено гортати листи з малюнками й замітками, немов дитина, що відриває крила мухи. Сторінки продовжували шелестіли, доки він не зупинився на тих, які описували сусідні села та місцеві історії, що привели мене сюди в пошуках Пуґни. І ось тепер, коли я нарешті знайшов його, одразу ж пошкодував, що взагалі вирушив у ці пошуки.

<br/><br/>Мені здалося, що посмішка Пугни стала ширшою. Одним капризним рухом він підпалив яскравим полум’ям сторінки з описом його місцезнаходження, недбало викинув книгу й вирвав перо з моєї руки.

<br/><br/>— Моє! — прореготав він і зник.

<br/><br/>Я підібрав те, що лишилося від мого щоденника, і впав, притулившись спиною до обгорілої стіни. Знайшовши шматок вугілля, я продовжив писати. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_45_Pugna_LocHeroName"		"Пуґна"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_46_TemplarAssassin_LocFieldNotes"		"Схвильований цілитель квапливо зазиває мене до пишної палати богадільні.

<br/><br/>— Здоров’я залишає його, — з придихом вимовляє він. — Ми не можемо марнувати час.

<br/><br/>Слава марнувача часу знову випередила мене.

<br/><br/>У ліжку з балдахіном, на набитих будяковим пухом подушках спочиває колишній герцог Ухату, у чиїх палаючих очах читається нестримне бажання розповісти свою історію.

<br/><br/>Одержимість невідомим привела його до древнього кодексу, який, подейкували, відкривав потаємні двері до всіх знань у світі. На жаль, плітки про його пошуки знань привернули не ту увагу, яку б йому хотілося. Герцог уже встиг вимовити половину заклинання, яке відкривало приховані секрети всесвіту, коли біля його скроні завібрував псі-кинджал Ланаї. Її володарі наказали вбити герцога, але вона запропонувала йому компроміс в обмін на отримані знання.

<br/><br/>Частину його свідомості — достатню, щоби вважати його мертвим, — мало бути стерто, а сам він мав стати прикладом і прокидатися раз на день, щоби розповісти свою історію. Її кинджал проник у його свідомість. Решта життєвих знань герцога, окрім його трагічної історії, перетекла до Ланаї.

<br/><br/>Очі герцога тухнуть. Він відкидається назад, окрім подиху нерухомий.

<br/><br/>Принаймні він має непогане ліжко."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_46_TemplarAssassin_LocHeroName"		"Тамплієр-Убивця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_47_Viper_LocFieldNotes"		"Хирлявий дощик щосили намагається заживити пропалені в лісі димливі діри. <i>Крап — пш-ш-ш, крап — пш-ш-ш</i> чути щоразу, як крапля падає на ще один кислотно-зелений пень покрученого століттями в’яза.

<br/><br/>Лісничий Еррол, який супроводжує мене, жбурляє в плавлене місиво мідяк. Він негайно з шипінням зникає, лишаючи по собі хмаринку їдучого газу.

<br/><br/>— Я ж казав, це не жарти, — сміється він. Я заворожено присвистую: переді мною наслідки останнього кислотного нападу жалюгідного попідземного змія на ім’я Гадюка.

<br/><br/>Жителі лісу — від мешканців околиць до захованих у найвіддаленіших, відсутніх на мапах закутках — об’єднали сили та прикликали на допомогу лісничих, щоб убити змія. Довгий час Гадюка лишається непохитним у своїх підкріплених насильством вимогах, щоб лісний народ поклонявся йому. Дотепер спроби лісничих допомогти відбити напади Гадюки не мали шаленого успіху: стріли й мечі не надто ефективні проти потвори, яка здатна розплавити їх одним плювком.

<br/><br/>Запитуюся, чи не намагалися вони пристати на вимоги Гадюки. З погляду Еррола я помилково роблю висновок, що він мене не почув, тому питаю знов. Другий погляд дає мені зрозуміти: він чудово почув мене першого разу. На щастя, мряка набирається сил на повноцінний дощ, і ми біжимо шукати укриття в тліючих залишках лісу."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_47_Viper_LocHeroName"		"Гадюка"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_48_Luna_LocFieldNotes"		"— Бачу, з Новою ви вже познайомилися, — промовляє жінка-воїн у шоломі, виходячи з-за дерев Сріблолісся. Глефи, які вона тримає при собі, виблискують під видимими смугами червонуватого місячного світла.

<br/><br/>Познайомилася. Величезна кішка притиснула мене до дерева. Б’юсь об заклад, вона б могла проковтнути мене за два укуси. Три, якщо б надумала посмакувати.

<br/><br/>— Що вас сюди привело? Тільки правду кажіть, — попередила Луна. — Богиня дасть нам знак, якщо це брехня.

<br/><br/>Я намагаюся вдихнути повітря з котячою лапою розміру ковадла на грудях. Задихаючись, пояснюю, що прийшла записати її історію. Світло місяця змінюється з червонуватого на срібне, і, на щастя, кішка втрачає до мене інтерес й відходить. Правда, не <i>дуже</i> далеко.

<br/><br/>Луна розповідає, що колись була славною войовницею, але її армію розгромили. Вона безцільно блукала світами на межі смерті, доведена голодом до божевілля, аж поки богиня Селемене не послала Нову випробувати її. Звісно ж, випробування вона пройшла.

<br/><br/>— Якщо я тепер іду на війну, це я Їй служу, — промовляє Луна з глибокою пошаною. — Коли я проливаю кров, я роблю це для Неї.

<br/><br/>Сказавши це, вона застрибнула на спину Нови, і вони зникли серед дерев. Селемене врятувала її від голоду. Чи від божевілля. Я вже не впевнена."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_48_Luna_LocHeroName"		"Луна"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_49_DragonKnight_LocFieldNotes"		"Сер Девіон Хоробрий. Сер Девіон Мудрий. Сер Девіон Шляхетний. Напевно, важко бути тим лицарем, якого так люблять усі, кого він зустрічає. Девіон ніколи не насолоджувався прикутою до нього увагою, та я побачив ледь помітну посмішку на його вустах, коли місцеві дівчата почали штовхатися ліктями, аби хоч трохи роздивитися героя.

<br/><br/>Однак є одне ім’я, почувши яке він здатен розлютитися: Сер Девіон Драконоборець. І цей факт здавався мені довогі безглуздим, адже хіба не за вбивство сумнозвісного дракона Слайрака він отримав свою славу? І хіба він не носить луски своїх ворогів?

<br/><br/>Мені вже доводилося бачити напускну скромність, тож під час подорожі свити Сера Девіона до Гаупштаду я вирішив прямо запитати його про це. І ось тут я вперше побачив, що його очі були не лише його власними очима. Убивши Слайрака, він не просто поглинув величезну силу дракона; бідолаха водночас поглинув незручне <i>співчуття</i> до свого найзаклятішого ворога. (Звісно, така незручність може бути відома лише відомим убивцям драконів).

<br/><br/>Чи означає це, що він вирішив більше не вбивати драконів? Не обов’язково. Слайрак не дружив з <i>абсолютно всіма</i> представниками свого роду. Мені казали, що він вважав багатьох із них нестерпними і все ще має незліченну кількість незведених рахунків. Тож можливо, що вони просто досягли порозуміння. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_49_DragonKnight_LocHeroName"		"Лицар-Дракон"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_4_Bloodseeker_LocFieldNotes"		"Як то кажуть, де Ікзокстотек, там і Стриґвир.

<br/><br/>Звісно, лише інші мисливці за кістками звуть його Стриґвиром. Вороги ж зазвичай кличуть його Кривавим Жерцем. А як щодо друзів? Скажімо так: заводити друзів не є однією з його чеснот.

<br/><br/>Але не про те. Я слідкую за польотом величного птаха Ікзокстотека до банди найманців оґлоді, яких якраз винищує Кривавий Жрець. Це мій єдиний шанс зустрітися з ним віч-на-віч. Чи радше пів шансу.

<br/><br/>Я стаю очевидцем сцени, як Стриґвир розпорює на дві вдивовижу рівні частини одного з найманців, що відбився від решти, а його містичні обладунки вбирають кожну краплю крові. В мене пересихає в горлі. — Ти завжди був… таким?

<br/><br/>Він уперше помічає мене та, на мій подив, відповідає.

<br/><br/>— Біловані постійно потребують кривавої пожертви, — переводячи подих, каже він. Я мушу піднести її, інакше вони отримають її коштом мого народу.

<br/><br/>Я відходжу. Не обов’язково відчувати жагу крові в собі, щоб упізнати її в комусь іншому. На щастя, він якраз помітив інших найманців, які верталися до табору. На щастя для мене. Але на ПРЕВЕЛИКЕ нещастя для оґлоді.

<br/><br/>Поки він шматує найманців на всі боки, я залишаю поле бойні. Певно, іншого шансу я не матиму."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_4_Bloodseeker_LocHeroName"		"Кривавий Жрець"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_50_Dazzle_LocFieldNotes"		"— Я не монстр, — переконує мене Дазл.

<br/><br/>Коли я його наздогнала, Дазл стояв нахилений над тілом помираючого оленя в темній лісистій місцевості кілометри зо два від гір Імлолісся.

<br/><br/>— Кажуть, що вимір Нотл зіпсував мене. Але він лише показав мені мою ідеальну форму, — обурено фиркнув він.

<br/><br/>Дазл був ще хлопчаком, коли пройшов небезпечний ритуал, що відправив його до виміру Нотл. Рада ордену Дезун, яка опікувалася його проведенням, всіляко намагалася відговорити Дазла. Він був занадто юний і занадто недосвідчений. Але Дазл наполіг, тому ритуал таки провели. Коли члени Ради саме втішали матір Дазла через його неминучу смерть, на їхній превеликий подив, він повернувся.

<br/><br/>— Та хіба монстр може отак зробити?

<br/><br/>Сказавши це, він випустив оранжево-рожеву блискавку зі своєї руки й вдарив нею оленя. У цю ж мить олень підвівся на ноги і струснув головою так, ніби відігнав поганий сон.

<br/><br/>Мабуть, всі історії про нього — брехня. Думала я, поки він не розреготався і випустив з іншої руки вже білу блискавку, що знову вдарила оленя. А може не така вже це й брехня."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_50_Dazzle_LocHeroName"		"Дазл"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_51_Clockwerk_LocFieldNotes"		"Здавалося, щоразу, коли я намагався розгледіти ближче черговий шестерневий жах у цій жахливій майстерні, Торохтій повторював, що нічого чіпати не можна. Я казав йому, що й не маю наміру цього робити. Я ж не дурень. Але я також розумів, що всі його попередження насправді були своєрідними вихваляннями, що лиш на поверхні виглядали як занепокоєння.

<br/><br/>Варто зазначити, що його самовпевненість є цілком заслуженою, адже судячи з кількості фатальних каліцтв, які приписуються Торохтію, його порада нічого не чіпати була цілком виправданою. Коли я запитав, чим саме є плями на його винаходах і навколо них — кров’ю чи іржею, він просто кивнув і посміхнувся, ніби пригадуючи лише йому відомий жарт. Ось тоді я зрозумів, що деякі піддослідні могли й не отримати таке ж попередження, яке отримав я.

<br/><br/>Насправді Торохтія не турбував той факт, що якийсь невинний гість його майстерні міг не лишитися цілим-цілісіньким, але він також усвідомлював, що нещасні випадки на виробництві геть не покращують хитку репутацію мастаків.

<br/><br/>— Я не в захваті від ідеї, що до мене може припертися купа селян із факелами й вилами, — пробурмотів він. — Бо перевозити звідси все це лайно буде суцільним головняком."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_51_Clockwerk_LocHeroName"		"Годинникар"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_52_Leshrac_LocFieldNotes"		"Кажуть, справжня мудрість полягає в розумінні того, що насправді нічого не знаєш. Але що робити, якщо знаєш забагато?

<br/><br/>Згідно з легендою колишній філософ Лешрак несе саме таке прокляття. Прагнучи розгадати таємниці природи, він вирішив подивитися у хроноптичні кристали — примарні камені, що, за повір’ями, дозволяють зазирнути в серце всього творіння.

<br/><br/>Від побаченого спотвореного видіння його розум розколовся навпіл. Тепер його свідомість перебуває між світами, злими й безжальними до мозку кісток.

<br/><br/>Нині його звуть Змученою Душею, що може звучати драматично, однак ті, кому довелося зустрітися з ним і вдалося вижити, запевняють — таке ім’я не є перебільшенням. Власне, за словами вцілілих свідків, воно радше схоже на діагноз.

<br/><br/>За свідченнями, отримане Лешраком знання не настільки звело його з розуму, наскільки зробило його ЖОРСТОКИМ. На його думку, якщо вже йому довелося нести тягар гіркої правди, що отруїла його свідомість, то інші просто зобов’язані розділили його біль."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_52_Leshrac_LocHeroName"		"Лешрак"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_53_NaturesProphet_LocFieldNotes"		"На околицях Спотвореного лісу важко не помітити численні намальовані знаки з таким текстом:

<br/><br/>— Він вимагає нічого не залишали після себе, – написано на одному.

<br/><br/>— Він вимагає нічого не зрубувати, – написано на другому.

<br/><br/>— Він вимагає нічого не збирати для вживання в їжу, – написано на третьому.

<br/><br/>Вони не радили відвідувачам триматися подалі; вони лиш радили вести себе чемно та не завдавати зайвої шкоди. Якщо розглядати кожен знак окремо, можна легко подумати, ніби його поставив якийсь сільський старець, що захищає свою землю. Але ж ці знаки стоять перед Спотвореним лісом, сповненим скрученим гіллям та непривітною рослинністю, далеким від будь-якого великого поселення. Тільки дурень може наважитися перевірити обґрунтованість цих попереджень. І я не дурень.

<br/><br/>Я обачливо ввійшов до лісу і, як не дивно, невдовзі побачив караван дурнів: їхні трупи були прикуті до землі ліанами, що товстіші за мої ноги; гілки з пальцеподібними кінцівками міцно тримали сокири мандрівників, що назавжди врізалися у вкриту мохом плоть їхніх ший; з їхніх ротів уже встигли прорости гриби…

<br/><br/>Я взяв дошку, на якій ще не було нічого написано, поспішно зробив із неї четвертий знак і встромив його в землю біля побаченого місива:

<br/><br/>— Будь ласка, читайте знаки, — написав я. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_53_NaturesProphet_LocHeroName"		"Провісник Природи"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_54_Lifestealer_LocFieldNotes"		"Дром — Різник із Горбистої Гавані — був здорованем з насупленим лобом та плоским від бійок носом. Однак і він нервово метушився: його вирячені очі бігали по темній камері.  

<br/><br/>— Підземелля Деварк — останнє місце, де нас тримають, перед тим, як відправити сюди, — сказав він. — Я був у своїй камері, коли почув цей шум. Визирнув і побачив, як охоронці просто безжально забивали один одного. Ми, в’язні, почали їх підбадьорювати. Так їм і треба! Але потім стало дуже тихо. І я побачив його.

<br/><br/>— Охоронець, ніби під гіпнозом, відчинив його камеру. Воно одразу ж розірвало його на шматки.

<br/><br/>— Воно було високе, та ще й до того ж ДОВГЕ. Зуби за зубами. Кістки, де колись була шкіра. Намір зробити боляче в очах, — Дром швидко ковтнув.

<br/><br/>Наступного ранку тюремний священник прийшов провести ранішню службу. Він виблювався над розпотрошеними тілами й припустив, що це була божа кара.

<br/><br/>— Але боги, які допустили його існування, не варті молитов, — Дром затремтів.

<br/><br/>Священник подумав, що це знак. Він запропонував в’язням вийти на свободу. Залишився лише Дром.

<br/><br/>— Поки воно на волі, — проказав він, — я залишаюся тут."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_54_Lifestealer_LocHeroName"		"Життєкрад"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_55_DarkSeer_LocFieldNotes"		"— Ще один матч, — наполягає Іш’Кафель, Темновидець.

<br/><br/>Це вже вчетверте він спонукає мене зіграти в якусь стратегічну гру, де ми командуємо арміями реплік на полі бою. Я так швидко програв перші три раунди, що не можу зрозуміти, як такий видатний військовий стратег, як він, може цим втішатися.

<br/><br/>— Війна не про задоволення, — осмикує він мене у відповідь на моє запитання. — А гострий розум здатний вибудувати нові стратегії, навіть проти нетямущого ворога.

<br/><br/>Щож, як не про задоволення, то принаймні ця гра, схоже, заспокоює його, а мої програші розв’язують йому язик про його минуле.

<br/><br/>Іш’Кафель пригадує, як до набуття здібності керувати енергією діти з його рідного світу спершу опановували свої тіла. Сам він пройшов тренування у численних бойових мистецтвах і здобув перемогу на всевимірному бійцівському фестивалі під назвою Лекель Д’віт (що у вільному перекладі означає «відкрита сутичка»). Саме тому фізичне побиття ворогів — не найуживаніший інструмент у його арсеналі. — Це було б несправедливо, — з насмішкою каже він.

<br/><br/>А окрім того йому відрадніше перехитровувати ворогів, аніж перемелювати.

<br/><br/>— Ось бачиш, ти лишив лівий фланг без достатньої оборони, і тому твої сили вразливі, — каже він, навскіс обходячи мого Генерала з флангу пішаком із Південної Кавалерії, про існування якої я повністю забув.

<br/><br/>— Ще один матч."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_55_DarkSeer_LocHeroName"		"Темновидець"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_56_Clinkz_LocFieldNotes"		"Говен. Лише таке насичене смолою місце могло породити Клінкза — істоту, яку здатні любити лише мешканці цієї місцини. Густий лісовий ландшафт, де-не-де усіяний чорними калюжами, навіює образ сплячого бога, що потрапив у якусь пастку космічної зрілості — він завжди змінюється, але залишається незмінним.

<br/><br/>На перший погляд можна припустити, що ця земля воює сама з собою, але насправді Говен перебуває в стані дивної рівноваги (яку здатні порушити хіба чоботи, що будуть зіпсовані, якщо не дивитися, куди ступаєш).

<br/><br/>У результаті склалася іронічна ситуація: захищаючи цю рівновагу, Клінкз тепер сам опинився на лінії між життям і смертю. В історіях чужоземців про це місце згадується вогняний демон, який отримує насолоду, пускаючи стріли в груди добрих, невинних мандрівників.

<br/><br/>Саме тому я і не очікував нічого іншого… але цього разу помилився. Як виявилося, насправді демон — це не Клінкз, а той, кого він убив, хоча сам герой водночас був спалений живцем. Нагороджений Життям без кінця за свою перемогу (що стала для нього і благословенням, і прокляттям, враховуючи його нинішню палючу форму), він є невтомним захисником цієї землі, а вогонь навколо його голови є попередженням для тих, хто прагне завдати шкоди Говену, і променем надії для тих, хто називає це місце своїм домом. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_56_Clinkz_LocHeroName"		"Клінкз"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_57_Omniknight_LocFieldNotes"		"Я долучився до розрізненої колони паломників, що повільно сходила на високі скелі Емаурака, де мешкають жерці Всевідаючого. Протягом походу, що тривав тижні, я зносив до дірок пару чудових сандалій і втратив половину терпіння, однак мої мозолі не дарма були натерті, адже наприкінці цього шляху я мав дізнатися хоч трохи про Пуриста Громобія, Вселицаря.

<br/><br/>Нарешті на горизонті почали виднітися круті зазубрені скелі, що приховували в собі печери, входи до яких нагадували пильні, глибоко посаджені очі. Ієрофанти запрошували молільників до цих печер, у яких вони сподівалися побачити видіння. Я підійшов до молодшого жерця і запитав його про Вселицаря.

<br/><br/>— Він прийшов із запитаннями, — сказав жрець. — Ми збиралися кинути його в яму для жертвопринесення…

<br/><br/>У цей момент жрець відчув на собі мій погляд.

<br/><br/>— Адже саме так і належить вчиняти з тими, хто сумнівається, але потім він засяяв прихильністю Всевідаючого, і ми зрозуміли, що він обраний, — додав жрець і кинув на мене дещо насуплений погляд.

<br/><br/>— Якщо маєте додаткові запитання, можу організувати екскурсію до ями для жертвопринесення.

<br/><br/>Ось тут я зрозумів, що вже дізнався про Вселицаря абсолютно все, що тільки було потрібно. Посміхнувшись, я подякував жерцю за витрачений на мене час. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_57_Omniknight_LocHeroName"		"Вселицар"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_58_Enchantress_LocFieldNotes"		"Аюшта вперше зустріла мене на зеленій галявині серед густих зарослів глибоко в Сріблоліссі — цю приховану місцину я б сама ніколи не знайшла, якби мене сюди не привели справжні духи.

<br/><br/>— Я чула, ви мене шукали, — сказала вона. У Аюшти був приємний голос, який одразу розслабив мене. — Я послала своїх друзів привести вас сюди. Чого ви бажаєте?

<br/><br/>Її лісові друзі зацвірінькали, защебетали й залящали в ейфорійному захваті. Я чула, що Чарівниця може контролювати істот зі слабкою волею. Бачити, як вона викликає захоплення у цих простодушних створінь було дивовижно.

<br/><br/>— Бажаю написати про ваші подвиги, — я вклонилась. — Для наступних поколінь.

<br/><br/>Аюшта тепло посміхнулась, а її схожий на спів голос знову заполонив мене.

<br/><br/>— Моя історія довга і не важлива, — відказала вона. — Історії істот довкола нас — ось що справді варто почути.

<br/><br/>І, звісно, вона мала рацію. Було зрозуміло, що вона знала краще за вашого покірного писаря. Повелителька завжди знає краще."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_58_Enchantress_LocHeroName"		"Чарівниця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_59_Huskar_LocFieldNotes"		"Мене попереджали про небезпеки, що чатують у Скімливих хащах: оґри, безжалісні вовки, бурмили… Тому в мене не було жодного бажання шукати Хускара в такому місці. Але, на жаль, саме там він і був.

<br/><br/>На щастя, Хускар виявився значно приязнішим, ніж я очікувала. Схилившись над багаттям, він, здавалося, не міг дочекатися, щоби поділитися зі мною своєю їжею та розповісти про всі свої пригоди. Не встиг Хускар і рота відкрити, як до нас почала наближатися зграя голодних вовків.

<br/><br/>Я усвідомила, що це буде мій останній запис. Один боєць, яким би вправним він не був, не встоїть проти десятка гігантських псів, що оточили нас. Перший стрибнув на нього і одразу ж збив з ніг. Жодних сумнівів… я наступна.

<br/><br/>Але щойно ватажок зграї впився зубами в м’ясисте плече Хускара, м’язи берсерка напружилися. Він миттєво відкинув вовка на інший бік галявини. Ще один кинувся на мене, проте обсидіановий спис Хускара проткнув його горло настільки швидко, що я й моргнути не встигла. 

<br/><br/>Вовків залишилось чимало. Немало й полягло. Здавалося, лють берсерка з кожним укусом і кожною атакою лише зростала.

<br/><br/>До того, як останній вовк крадькома відійшов, Хускар звівся на ноги. Він був увесь в крові, але здавався сильнішим, ніж раніше. Коли його очі блиснули гнівом, я теж вирішила непомітно зникнути."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_59_Huskar_LocHeroName"		"Хускар"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_5_CrystalMaiden_LocFieldNotes"		"Льодовик Холодного Серця за кращих умов студений, але з присутнісю Рилеї його вершина, що продувається всіма вітрами, є значно зимнішою.

<br/><br/>— Це моя сестра вас прислала? — спитала вона. Я бачу вогник в її очах. Голос Рилеї впевнений і різкий. Не можу зрозуміти, чи я їй подобаюсь, чи вона хоче мене вбити. Чи і те, і інше.

<br/><br/>— Звісно, що ні, — хихикаючи, сама ж і відповідає. — Якби вас прислала моя сестра, ви б до цього часу вже спробували мене вбити.

<br/><br/>— А тоді мені б довелося вас вбити.

<br/><br/>Тепер її голос мелодійний, а ясні блакитні очі натякають на щось інше. Я не можу зрозуміти, на що, але холодок, який пробіг по моїй спині, явно не від морозного клімату.

<br/><br/>Чари розвіюються. Натяк зникає. — Хай там що, я хранителька цих земель, тому вам краще розповісти, що ви тут робите, — весело промовила вона.

<br/><br/>Я намагаюся пояснити свою місію — зібрати й записати розповіді про найвидатніших героїв світу — але Рилеї стає нецікаво вже на середині першого речення.

<br/><br/>— Успіхів вам із цим! Вихід он там, — показує вона, не усвідомлюючи (чи не помічаючи), що ми вже на дворі. — Якщо побачите мою сестру, передайте, щоби якось навідала мене!"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_5_CrystalMaiden_LocHeroName"		"Кришталева Діва"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_5_CrystalMaiden_LocPersonaFieldNotes"		"Я прийшла поговорити з льодовим чарівником. Сподівалась, що його оповита чутками тисячолітня сплячка на льодовику Холодного Серця включає хоч <i>кілька</i> годин, коли він не спить. Якщо ні, гадаю, я прийшла подивитися НА льодового чарівника.

<br/><br/>А побачила я льодовертського вовка: його шерсть була кольору залитого місячним світлом морозного поля, а сапфірові очі — такі ж проникливі, як бур, що свердлить замерзлу плиту.

<br/><br/>— Вас сюди привів пошук сили? — спитав він. Я ледь не звалилася в кучугуру снігу.

<br/><br/>— У якомусь сенсі, — сказала я, намагаючись взяти себе під контроль. — Якщо знання можна вважати силою.

<br/><br/>Очі вовка звузилися, а його погляд ковзнув на льодовик. — Знання — це кришталева ясність. Але й важкий тягар. Знання може вберегти… а може й поневолити.

<br/><br/>Потім він струсив намерз із шерсті й зник у снігу. Мене трусило. Не від холоду. Я зрозуміла, що мабуть весь цей час шукала не того льодового чарівника. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_60_NightStalker_LocFieldNotes"		"Орден Баланара — кочівники. Кілька десятків його членів подорожують до місць, де найкоротший день. Коли я зустріла їх на заході сонця, вони саме розбивали табір на холодному найпівнічнішому краї Плато Крижаної Іржі.

<br/><br/>Зважаючи на холод, не завадило б розпалити вогонь. Але будь-яке джерело світла заборонене в культі Нічного Мисливця.

<br/><br/>Я познайомилася з Паз — лідеркою групи, яка виколола власні очі, щоби довести свою відданість темноті.

<br/><br/>— Ви стали на шлях ночі? — жваво запитала вона. Я збрехала і сказала, що стала.

<br/><br/>— Добре, — вона похмуро посміхнулася своїми тонкими губами. — Коли Він прийде, вас буде винагороджено.

<br/><br/>За її словами нагорода — це блаженна смерть і вічне місце поруч з Баланаром. Але легенда чітко гласить, що він полює наодинці. Тому люди, які не належать до цього культу, дивуються: чому саме його члени такі впевнені, що складуть йому компанію.

<br/><br/>Коли останній промінь сонця заховався за кам’яною скелею, холод став сильнішим, а тьмяне світло відступило далі. Жалюгідна посмішка на безокому обличчі Паз змушувала мене тремтіти більше, ніж проклятий холод.

<br/><br/>— Він наближається, — з надією прошепотіла вона."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_60_NightStalker_LocHeroName"		"Нічний Мисливець"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_61_Broodmother_LocFieldNotes"		"Зношена вивіска «Мандрівного цирку дивацтв Куза Борста» розкачується в поривах надвечірнього вітру. — Що тобі розповісти про Чорну Арахнію? — питає Куз, нервово поглядаючи на дедалі глибші тіні Червоної Пащі.

<br/><br/>Він єдиний відомий шукач пригод, якому вдалося урвати частину незліченних скарбів Птолофалеса. Насилу унісши ноги з цими багатствами, він перетворив їх на першокласну колекцію диковинок із цього боку Льодоверті. Тоді цей авантюрист вирішив ще зухваліше випробувати долю й повернувся на Піротей, щоби відібрати павучишиних діточок для свого видовища. Досі на втіках.

<br/><br/>— Скількох же ти… запросив у турне?

<br/><br/>— Та де там, майже ніскільки, ось тобі хрест. Заледве… пару сотень абощо.

<br/><br/>Він прослизнув до лавового тунелю, поки Павучиха гралася зі своєю їжею (невезучим гіпогрифом). — Її очі ніколи не припиняють шукати наступну страву, але щойно вона почала заплітати жертву в кокон, інстинкт не дає їй зупинитися, доки роботу не завершено. — Тоді він їх і поцупив.

<br/><br/>Куз підстібує коней і рушає далі. Я бажаю йому успіху.

<br/><br/>Звук швидкого перебирання гігантськими ногами лунає дорогою, а тоді змінюється несамовитим гнівним гарчанням.

<br/><br/>Треба було побажати довгих років життя."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_61_Broodmother_LocHeroName"		"Павучиха"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_62_BountyHunter_LocFieldNotes"		"Незважаючи на величезний інтерес із боку Доброслави та її численні прохання, я відмовляюся продовжувати пошуки Ґондара Головоріза й невпинно повторюю: його не існує. Я-то знаю це точно, адже доклав чимало зусиль, намагаючись його знайти. 

<br/><br/>Якщо запитати про Ґондара в десятка бандитів, можна отримати десяток різних описів: високий, низький, стрункий, товстий, зелений, рудий… І кожен бандит запевнятиме, що абсолютно точно бачив його на власні очі. Один злодій поклявся на могилі ватажка своєї банди, що Ґондар — жива тінь. Я зустрічав живі тіні, і знаю, що простіше знайти докази про їхнє існування, ніж існування цього так званого головоріза.

<br/><br/>Навіть принципи поведінки Ґондара відрізняються залежно від того, хто розповідає історію: чи то вбиває він лише найгірших злочинців, чи то лише наймиліших кур’єрів, чи то — як не дивно — лише наймиліших злочинців… Коротше кажучи, все це нісенітниця. І я готовий ризикувати своєю репутацією, але стверджуватиму: Ґондар існує виключно у свідомості батьків-злочинців, що стурбовано намагаються не втратити контроль над своїми малими злочинцями-початківцями."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_62_BountyHunter_LocHeroName"		"Головоріз"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_63_Weaver_LocFieldNotes"		"Володар сірої мантії Фадей є деканом факультету онтичних досліджень в Ультимирському університеті. Кажуть, за всі 42 роки його викладання лише п’ять студентів змогли успішно завершити поглиблений курс із чарівницької космології. І справа не в тому, що він суворий викладач; просто в цьому університеті не люблять ділитися секретами плетіння тканини самої реальності без отримання від студентів доказу того, що вони не зроблять жодної помилки під час чаклування заклинань.

<br/><br/>Як виявилося, предметом дослідження докторської дисертації Фадея були Ткачі, тож не дивно, що його очі заблищали, щойно я запитав про них. Як він пояснив, Ткачі є опікунами самого існування. Вони не є архітекторами буття чи богами. Для Ткачів усесвіт — це тканина, натягнута на величезний верстат. Вони латають діри там, де тканина часу розходиться; затягують ослаблені шви; підсилюють побляклі ділянки, перш ніж щось темне й незгадуване не прослизне з потойбіччя до нашого плану буття.

<br/><br/>За цим описом робота Ткача виглядає невдячною та одноманітною, і хоча Фадей одразу зображує Скітскура лиходієм, варто зазначити, що будь-хто може піддатися тій самій спокусі, перед якою не встояв останній. Колись Скітскур був одним із найкращих Ткачів, але йому набридло всю вічність латати ті самі дірки, просто підтримуючи реальність. Натомість він забажав створити власну реальність.

<br/><br/>Спочатку його експерименти були незначними, однак їх швидко помітили охоронці. Він занадто сильно змінив візерунок творіння, і за його нитками охоронці знайшли Ткача, відрізали його світ і вигнали з вищого плану буття — ось так він й опинився в помилковому світі (тобто нашому), який, можливо, сам і створив. 

<br/><br/>Фадей не викладає жодних курсів стосовно Скітскура. Що менше людей знають цю історію, то безпечнішим залишатиметься плетіння. Наша реальність, за словами Фадея, може й не ідеальна, але він віддає перевагу її незмінності. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_63_Weaver_LocHeroName"		"Ткач"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_64_Jakiro_LocFieldNotes"		"Тридцять поворотів углиб горезвісного ревтельского торгового лабіринту — і ви побачите пошарпану вивіску «Ожинник і сини». Правда, слово «Ожинник» закреслене, як і літера «и» в кінці слова «сини».

<br/><br/>Вивіска висить на маленькій неохайній хатчині. Якщо ви в бізнесі драконячого м’яса, краще не привертати до себе зайву увагу. Особливо увагу драконів.

<br/><br/>— Письменник? — питає чоловік, який, як я підозрюю, і є останнім сином. Він саме тужливо розрубує маленьке лускате стегно.

<br/><br/>— Так, м’ясо вогняних драконів смачне й гостре, — гордо промовляє він. — Льодяні дракони — це вже інший вид гостроти. А м’ясо дракона, що є льодяним ТА вогняним водночас? Що ж, мова йде про ШАЛЕНІ суми грошей.

<br/><br/>Ожинники задумали знайти Джакіро. Вони помітили дракона, що хитається, вдалині. Безсумнівно, його смерть була близька. Сімейство наздогнало його за перевалом, тільки щоби зрозуміти, що потрапило в пастку. Джакіро вдав, що був поранений, щоби заманити їх, а потім одна голова підпалила батька й половину синів, а інша — заморозила решту, як мурах у бурштині. 

<br/><br/>— Сімейний бізнес вже не такий, як був раніше, — зітхає син."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_64_Jakiro_LocHeroName"		"Джакіро"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_65_Batrider_LocFieldNotes"		"Хоч я дізнався з перевірених джерел, що Летючий Вершник є «ідіотом» і «боягузом», він принаймні винахідливий, адже знайти його виявилось не так вже й легко.

<br/><br/>Я принишкнув за порослим кущами валуном десь на краю джунглів Йама-Раскав. — Це найкраще місце, щоб побачити Летючого Вершника, — запевняє мене мій провідник, надмірно запопадливий фермер болотного ячменю, визираючи з нашого укриття.

<br/><br/>Замолоду Летючий Вершник випалював балібукові гаї, щоби звільнити місце для цукрового шабельника, який вирощувала його родина. Його просякнутий елем батько був дуже суворим і вимогливим до юнака, якого знав лише як «малий».

<br/><br/>Одного дня одержимість Летючого Вершника підпалами зачепила гніздо кажанів-убивць. Один із них схопив його й полетів чим вище, щоби скинути юнака на скелі й нагодувати потомство.

<br/><br/>— Більшість із переляку втрачають глузд, коли їх хапає кажан-убивця, — шепоче мій супутник, пильно оглядаючи обрій. — Але не Летючий Вершник.

<br/><br/>Юнак примудрився викрутитися з чіпких кажанячих пазурів і вилізти йому на спину. Вхопивши потвору за вуха, він скермував її до батькової хатини й скинув на неї запалювальний пакунок. У той день кажан отримав свою першу й останню гарячу страву, перш ніж Летючий Вершник відрубав йому голову.

<br/><br/>— Тоді він повернувся та…

<br/><br/>Його перебиває шурхіт гігантських крил і божевільний регіт високо над головою.

<br/><br/>—  Напевно він повернувся, лише щоб пересвідчитися, що його батько був мертвий, — шепоче мій напарник, захоплено спостерігаючи за піруетами в небі.

<br/><br/>Постскриптум: я дізнався з перевірених джерел — і перевірені джерела ще раз запевнили мене — що Летючий Вершник не лише є ідіотом і боягузом, він також страхається Сокирника. За перевіреною інформацією з моїх джерел, мені слід дописати це під наглядом згаданих джерел."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_65_Batrider_LocHeroName"		"Летючий Вершник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_66_Chen_LocFieldNotes"		"Коли я вперше почув чутки про Чена — колишнього бандита, що перейшов на бік святого правосуддя, — у мене виникла підозра, адже я давно дізнався, що лицарі в блискучих обладунках зазвичай мають під ними чимало плям.

<br/><br/>Жоден із селян, що не відмовився від моєї монети, не зустрічав Чена особисто, але більшість мали друга чи родича, що вирушив на його пошуки, сподіваючись долучитися до його праведної справи. Як і очікувалося, ніхто не повернувся, тож я вирушив на пошуки зниклих.

<br/><br/>Я зрозумів, що був на правильному шляху, коли знайшов закривавлене місце жорстокого закінчення паломництва кількох сповнених надії прислужників. Сподіватися на розмову з Ченом здавалося… нерозумним. Натомість я виліз на найближче дерево. 

<br/><br/>З цієї чудової позиції я побачив чоловіка, який у сльозах благав (і я ніколи не дізнаюся, чого саме — милосердя чи прощення).

<br/><br/>Спалахнуло світло — це означало, що Чен навернув чергову жертву, паруюче тіло якої долучилося до бенкету вірних тварин Чена. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_66_Chen_LocHeroName"		"Чен"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_67_Spectre_LocFieldNotes"		"Племена Азмеддір і Муддарал воювали роками. Вони вели битви на всіх твердих пісках Землі Скорботи. Здавалося, перемир’я не укласти ніколи. Аж раптом в один день сторони погодились на нього.

<br/><br/>Вожді-близнюки зустріли мене у великому наметі (щось на кшталт міської ради) поселення, де дві сторони тепер жили в нелегкій, але примусовій гармонії.

<br/><br/>— Битвам не було кінця-краю, — сказав вождь племені Азмеддір. — Вони ніколи не закінчаться, поки не зникне одна сторона, — враз його обличчя стало похмурим. — Так було до неї.

<br/><br/>Як я зрозуміла, Меркуріал, Спектральну Мару, зацікавив їх безкінечний конфлікт. Одного дня тіниста істота просто з’явилась посеред особливо кривавої битви.

<br/><br/>— А потім почали помирати люди, — промовив вождь племені Муддарал з широко розплющеними очима. — Без ножів чи стріл. Просто помирали. Вона змушувала їх помирати.

<br/><br/>Воїнами заволоділи тіні, їхні ж ножі обернулися проти них, багато збожеволіло. Безпомічні ворожі племена погодилися на поспішне перемир’я.

<br/><br/>— Її послав єдиний істинний бог Рахказал, щоби ми перестали воювати, — мовив вождь племені Азмеддір.

<br/><br/>— Ні! — злісно крикнув вождь племені Муддарал. — Її нам послав єдиний істинний бог Ектобар!

<br/><br/>Голоси підвищувалися й ставали різкішими, тому я пішла, залишивши їх вирішувати своє останнє непорозуміння."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_67_Spectre_LocHeroName"		"Спектральна Мара"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_68_AncientApparition_LocFieldNotes"		"Історики вважають, що Кальдр був створений з холодної порожнечі, яка породила його бути посланцем і попередженням водночас. Мудреці кажуть, що він є найчистішою формою холоду, що прийшов перетворити цей світ у крижане царство.

<br/><br/>Для селян із Трелу — невеличкого хутору в глибинці рівнин Холодних берегів — він був самою смертю.

<br/><br/>До мене дійшли чутки, що він прибув у Трел два дні тому. Коли я туди прийшла сьогодні вранці, не весь лід ще відтанув. Кілька селян й худобин досі стояли, немов статуї, заморожені в процесі втечі. Інші впали додолу, розбившись на тисячі уламків. Земля була липка від їхньої крові, що повільно перетворювалась із льоду на рідину.

<br/><br/>Що слід знати про Кальдра, це те, що він настільки ж скурпульозний, наскільки й загадковий. Жодних уцілілих. Ні найменшого натяку, чому він напав на цей богом забутий хутір. Судячи з усього, мешканці Трела були мирною громадою. Можливо, така доля чекає на кожне місце, куди прийде Кальдр.

<br/><br/>Якщо це справді так, якщо руйнування, які він несе, є всього лиш побічним ефектом його сутності, мотиви Кальдра залишаться невідомими назавжди."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_68_AncientApparition_LocHeroName"		"Древній Привид"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_69_Doom_LocFieldNotes"		"Кажуть, що Доленосець — це єдина жива істота, що може вільно пересувається між сімома колами пекла. Тобто лізти в пекло в пошуках Люцифера означало би бути приреченим на невдачу. Натомість я вирушив до місця, де все почалося — кратера.

<br/><br/>Саме слово «кратер» хоч і точно описує це місце, але водночас робить його дещо малозначним. Немов відкрита рана посеред пустки, куди скинули Доленосця з небес, земля тут і досі виглядає грубою та почорнілою; пісок перетворився на гострі скляні борозни, що здатні порізати палець; гаряче повітря насичене смородом паленого… Здавалося, ніби ця яма, яку більшість місцевих жителів оминають стороною, навіть не починала зникати.

<br/><br/>Більшість, але не всі. Один старий пастух стверджував, що бачив падіння Люцифера.

<br/><br/>— Він постав із вогню, не зазнавши жодної шкоди. Хіба його крила згоріли до копчених кісток. Тож таки трохи шкоди він зазнав, якщо зараз замислитися про це. А ще… Його очі горіли від ненависті… ВЕЛИЧЕЗНОЇ ненависті.

<br/><br/>Однак якщо ці історії правдиві, то він не постав із вогню. Він сам є вогнем, що пожирає без жалю. Доленосець не просто подорожує між колами пекла; він завжди несе пекло із собою. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_69_Doom_LocHeroName"		"Доленосець"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_6_DrowRanger_LocFieldNotes"		"Я зустрівся з родиною Траксекс у вкритою мохом хатинці під соснами, де повітря було настільки насичене вологою землею, що здавалося, ніби його можна жувати. Представники раси дроу виявилися привітними господарями, хоч і дещо прямолінійними.

<br/><br/>— Вона одразу була однією з нас, — сказала її прийомна мати, простягаючи мені чарку гарячого грибного чаю. — Тиха, мов тінь, швидка, мов думка. Ми думали, що вона була підкинутою людям дитиною дроу, яка нарешті повернулася додому.

<br/><br/>— Траксекс була вродженою дроу: в шість років вона могла непомітно підкрастися до миші по сухому листю, — мовив її дядько, киваючи. — Хоча соромно за її обличчя, — додав він, зробивши ковток. 

<br/><br/>— Обидва боки такі однакові й симетричні. Без бородавок та вусів. Не дивно, що вона так легко пішла, — сказала її тітка, зітхнувши.

<br/><br/>Вони розповіли мені, як вона росла, стаючи дедалі вищою за родичів, аж доки її голова не почала чіпати крокви. Одного разу вона пішла й не повернулася.

<br/><br/>— Не можу звинувачувати її в тому, що вона завжди чіплялася за все головою, — сказав її дядько. — Бідолашна височенна істота.

<br/><br/>— Вона все одно наша Траксекс, і ми сумуємо за нею — упевнено промовила її мати. — Однак не сумуємо за потребою замінювати зламані крокви, — додала вона, трохи подумавши."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_6_DrowRanger_LocHeroName"		"Дроу-Рейнджер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_70_Ursa_LocFieldNotes"		"У задимленій таверні на північ від лісу я зустрів уцілілого. Один із його рукавів був підігнутий, а єдиною рукою він тримав кухоль. Він погодився говорити зі мною, якщо я пообіцяю дослівно записати все, що він скаже.

<br/><br/>— Ми всюди бачили сліди: широкі й глибокі. Мої товариші сміялися, якою легкою буде здобич. Що ж, досміялися.

<br/><br/>— Він навалився на нас із темряви, немов зсув землі, і розсік Бйорна навпіл, що аж усі нутрощі повипадали, як із перекинутого прилавку м’ясника. Потім він прокусив наскрізь голову Торстена з таким мокрим звуком, ніби стиглий кавун упав на бруківку. Яннік почав тікати: його ноги встигли зробити десять кроків, а решта тіла — лише п’ять.

<br/><br/>— І ось він схопив мене за руку, відірвав її від плеча з майстерною точністю. Я закричав, але йому було байдуже. Але тут він нахилився ближче, гаряче дихаючи, та сказав мені йти геть і говорити всім, що ця земля — не мисливські угіддя.

<br/><br/>— Тож ось я тут, говорю про це всім, — майже радісно мовив він, знову піднявши кухоль."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_70_Ursa_LocHeroName"		"Урса"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_71_SpiritBreaker_LocFieldNotes"		"Я минула розбитий торговельний караван на схід від оазису Калабор. Йшла за глибокими слідами від копит, які, як я дуже сподівалася, приведуть мене до Баратрума, Винищувача Духів. Людські сліди біля каравану вели в усі сторони.

<br/><br/>Караван перевозив цінні скарби — дорогоцінне каміння, коштовності, вишукані килими — які тепер валялися серед купи перекинутого вантажу. Торговці залишили все це добро, щоби врятувати свої життя.

<br/><br/>Баратрум саме зішкрібав бруд із копит, коли я підійшла настільки обачно, наскільки це можливо.

<br/><br/>— Це був наказ господаря, — відповів він, коли я спитала, чому цей караван спіткала така доля. — Що господар накаже, те я й зроблю.

<br/><br/>Я поцікавилася, хто його господар. Баратрум просто глянув у небо. Через його довгу мовчанку було незрозуміло, чи є у нього самого відповідь на це запитання. Але одне було ясно: навіть якби він і знав, мені б не розказав.

<br/><br/>— Я лише посланець, — нарешті гордо проказав він. — Руйнування не приносить мені радості, хіба лише якщо служить Його цілям.

<br/><br/>Потім його очі потемніли. — Господар каже, що ви можете жити.

<br/><br/>Це була хороша новина. Я посміхнулася.

<br/><br/>— Якщо підете в цю ж секунду.

<br/><br/>Я вирішила не затримуватися через прощання і взяла ноги в руки. Нема куди правди діти, якщо б він кинувся за мною в погоню, шансів його випередити в мене не було. Це був прояв моєї поваги та знак, що йому цього і не доведеться робити."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_71_SpiritBreaker_LocHeroName"		"Винищувач Духів"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_72_Gyrocopter_LocFieldNotes"		"Ніщо так не подобається народу мастаків, як підривати речі. Висаджувати щось у повітря — це вже сімейна традиція: граната з любов’ю перекидається від покоління до покоління. Формулювання нового закону детонації є предметом гордості серед мастаків.

<br/><br/>Та Орелю якось вдалося поставити собі за мету значно більше: він хотів навчитися літати. Щоби вітер лоскотав щоки, гуркіт пропелерів шумів у вухах, а бомби падали з рук на жертв, які про це навіть не здогадуються. 

<br/><br/>— Усі йому казали, що це неможливо, — мовив Дервіл Швидкотріск. — А нам, народу мастаків, можна довіряти. Ми вважаємо, що немає нічого неможливого. Тому це б мало про щось говорити.

<br/><br/>Потім одного дня Орель просто зник. У його майстерні хоч мак сій. До стіни була приперта пара лопатей пропелера, а поруч з нею тужливо стояла купа нездетонованих бомб. З розмов біля вогню у шинку поповзли чутки: дурнику, напевне, було настільки соромно, що він сам себе прогнав. 

<br/><br/>Наступного ранку, коли на площу вперше впала невиразна тінь, ніхто навіть і не думав, що треба тікати. А потім з неба щось прилетіло. І ще раз. І ще багато разів."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_72_Gyrocopter_LocHeroName"		"Ґіроліт"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_73_Alchemist_LocFieldNotes"		"Лабораторія Разіля Темновара виглядала як майстерня, збудована на смітнику під час землетрусу: ящики з мінералами хиталися поруч із шиплячими мідними дистиляторами; пляшки мерехтіли всіма кольорами, а деякі з них ледь помітно вібрували; повітря просякло паленим фенхелем, вареною ящіркою та поганими ідеями.

<br/><br/>Огр — його напарник, що водночас є і співучасником, і в’ючною твариною, — мав на собі маленький забруднений фартух, у той час як вираз його обличчя нагадував суміш цікавості й голоду. Малий підскочив, тримаючи в руках шипучу синю колбу.

<br/><br/>— Ви якраз вчасно! Ми тут дещо тестуємо.

<br/><br/>Перш ніж я мав змогу заперечити, у флакони було щось налите й далі пішли тости. Суміш була різкою та металевою на смак, ніби удар струму в манговому соку.

<br/><br/>Мій голос миттєво перетворився на мишачий писк, голос огра — на безглуздий фальцет, а Разіль схвильовано вимовляв беззвучні слова. Було чути вий собаки неподалік. Наші погляди зустрілися, і ми троє пронизливо зареготали.

<br/><br/>— Це, — мовив Разіль, важко дихаючи, — мало дозволити нам літати.

<br/><br/>Поки я реготав, мій погляд мимоволі впав на одній із полиць з еліксирами. Деякі з них мали колір веселки, один привабливо світився, а ще далі за ними було ледь видно… інші пляшки. Пляшки із гліфами у формі скелета на ярликах. Пляшки, що тихенько булькали. А в одній було щось схоже на чорнильну порожнечу з поодинокою блідою зіркою, причому здавалося, що ця зірка дивиться на мене.

<br/><br/>У мене прихопив шлунок. На перший погляд ці експерименти Разіля здавалися невинними, навіть веселими. Однак я не міг не думати, що ж можна побачити, якщо зазирнути в кімнату з написом «ВХІД ЗАБОРОНЕНО» та подивитися там на деякі полиці з зіллями."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_73_Alchemist_LocHeroName"		"Алхімік"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_74_Invoker_LocFieldNotes"		"Коли Заклинач говорив, магічні сфери навколо нього ставали то світлішими, то темнішими, то взагалі змінювали колір, ніби підкреслюючи емоції оповідей. А говорив він довго, і на десяту годину нашої розмови я з жахом почав повільно усвідомлювати, що цей чоловік може й ніколи не зупинитися.

<br/><br/>Він пишався своїми подвигами (вони були вражаючими, і я не можу цього заперечувати). Виявляється, життєпис майже безсмертного мага так швидко не розповісти. А пам’ять у цього мага легендарна: він здатен пригадати майже кожну деталь майже кожного моменту свого дуже небезпечного, дуже цікавого й занадто довгого життя.

<br/><br/>Звичайно, небезпечне й цікаве — це епітети, які він би сам підібрав для опису власного життя. Слухаючи цей опис без перерви, мені спав на думку інший, більш влучний епітет: важке. Моя втомлена від писанини рука почала боліти, і, помітивши це, Заклинач запитав, чи я не проти, якщо він використає заклинання, що дозволить моєму перу писати самому по собі.

<br/><br/>З професійних міркувань мені довелося неохоче відмовитися, але коли зійшло сонце й розпочався другий день нашої з ним розмови, я дуже пошкодував про це рішення. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_74_Invoker_LocHeroName"		"Заклинач"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_74_Invoker_LocPersonaFieldNotes"		"— Я не хотів заходити настільки далеко, — зізнався Карл, розплакавшись над тліючими останками розбійника. Мені було зрозуміло, що попри всі його хвастощі він ніколи нікого не вбивав. Витираючи сльози, він сказав мені, що просто так кидатися на нас було несправедливо.

<br/><br/>Минуло кілька тижнів, як Карл «прибув» у наш час, і відтоді він переважно був зайнятий навчанням в Ультимирській академії. Тут він одночасно вивчав таємні мистецтва і сам був об’єктом вивчення для інших магів, адже вони не могли не звернути увагу на такого надприродно обдарованого молодого мага. 

<br/><br/>Магічне переміщення до далеких земель — завдання не з легких навіть для наймогутнішого чарівника, не кажучи вже про переміщення в часі на багато століть уперед. Але з цим завданням самостійно впорався ось цей дуже гучний і дуже зухвалий хлопчик.

<br/><br/>Старійшини академії не змогли повторити заклинання Карла, а Заклинач нашого часу відмовився вірити в те, що ця дитина не була дивним самозванцем. Розчарований Карл запитав дозволу вийти на двір і поклявся, що цього разу він покаже Заклиначу, на що здатен.

<br/><br/>А що відбулося в інших ситуаціях, Карл не волів казати. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_75_Silencer_LocFieldNotes"		"У більшості осель наметового містечка Хажадал пісок є небажаним гостем, якого важко тримати за дверима. Я змахую скільки можу зі свого сидіння, але зрештою чхаю на цю невдячну справу.

<br/><br/>Мене приймає Абагард, останній живий вчитель колись знаменитої школи військових магів — ордену Еол-Дріез. Я прийшов розпитати його про Нортрома, найвидатнішого з виплеканих орденом кадетів.

<br/><br/>— Еол-Дріез дійсно подарував світові неперевершеного військового мага, це правда, — з тонкою усмішкою каже Абагард, — але не за допомогою академічного навчання. — Він дещо ніяково відкашлюється. — Ми вивели нашого лідера ретельною селекцією. Упродовж двох сотень років ми відбирали кровні лінії та педантично проводили схрещування, одне за одним. Він не народився — ми розробили його.

<br/><br/>Нортром був дуже старанним і слухняним учнем. Однак реальність виявилася не такою слухняною. На сьомий рік в Еол-Дріез він не міг пройти навіть найпримітивніше випробування з магії. Учень, якого орден ювелірно викарбовував століттями та який мав стати його апофеозом, не міг накласти заклинання навіть у питанні життя та смерті. 

<br/><br/>— Я не мав <i>жодного</i> сумніву, що наша селекція була правильною. Але всі знаки вказували на те, що експеримент провалився. — Він зітхає. — Так я думав аж до Дня Потуги.

<br/><br/>Тоді виявилося, що він просто довго запрягав, але швидко поїхав. Учні підготувалися продемонструвати свої навички, проте від Нортрома ніхто нічого не очікував. Коли ж юні маги почали промовляти наговори, він зосередився й раптом постав не просто найкращим, а єдиним магом: ніхто не зміг накласти заклинання. Навіть у питанні життя та смерті.

<br/><br/>— Добра новина полягає в тому, — зітхає Абагард, — що він таки випустився.

<br/><br/>Я киваю, потягуючи з горнятка піщане молоко. Ну дуже піщане."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_75_Silencer_LocHeroName"		"Знемовлювач"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_76_OutworldDestroyer_LocFieldNotes"		"Я тижнями розпитувала всіх довкола, сподіваючись знайти когось, хто пережив зустріч з Потойбічним Руйнівником. Врешті-решт один мандрівний торговець розказав мені, що це вдалось зробити його брату.

<br/><br/>— Мій брат Треймонт був з тих допитливих, — промовив він. — Завжди в пошуках нових пригод. Якось у подорожі він натрапив на містечко, яке руйнував… Руйнівник.

<br/><br/>Він сказав, де я можу знайти його брата, якщо хочу з ним поговорити.

<br/><br/>— Нехай щастить, — додав він сумно, перш ніж піти своєю дорогою.

<br/><br/>Я зустрілася з Треймонтом в сірій стерильній психлікарні, де він тепер живе. Коли я привіталася з ним, він повернув свою поголену голову і подивився на мене. Чи крізь мене.

<br/><br/>— Він вас дістане, — сказав він ледь не шепотом. — Він усіх нас дістане.

<br/><br/>Деякі вчені припускають, що Потойбічний Руйнівник прийшов з того боку сонця: з краю самої безодні. Кажуть, що він патрулював цю віддалену територію, чекаючи на щось. На що? Дехто вірить, що Потойбічний Руйнівник є передвісником такого всеосяжного зла, яке поглине весь світ. Інші ж відмовляються надто глибоко вдаватися в роздуми, якщо вдаватися в них взагалі. Але в кістлявого чоловіка з широко розплющеними очима, який сидить навпроти мене, явно є своя теорія.

<br/><br/>— Від нього не втекти, — прохрипів він. — Занадто пізно. Він наближається.

<br/><br/>Від нього я багато інформації тут не отримаю. Коли я вже була в дверях, Треймонт почав тихо сміятися. Потім цей сміх переріс у маніакальний регіт. — Він уже наближається! — кричав він знову й знову в перервах між реготом."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_76_OutworldDestroyer_LocHeroName"		"Потойбічний Руйнівник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_77_Lycan_LocFieldNotes"		"Світло від мого згасаючого багаття на галявині глибоко в Західному лісі відображується в лісосмузі: в парі сяючих очей. Потім до першої пари приєднується друга, до другої — третя, аж поки вони мене не оточили.

<br/><br/>Я хапаю рукою короткий ніж, який завжди ношу з собою, але коли перший велетенський вовк виходить з лісу, немов жива тінь, перелякано впускаю його. Вовк впевненим кроком повільно підходить до мене. Він не гарчить і не виглядає грізним. Веде себе так, ніби йому просто… цікаво? Я схлипнула і повернула голову, щойно вовк підійшов досить близько, щоби понюхати мене. Здається, пройшла ціла вічність, перш ніж я розплющила очі. Глянувши перед собою, я побачила чоловіка з великими іклами. Інші вовки розбіглися.

<br/><br/>— Цей ліс — небезпечне місце для таких, як ви, — прогарчав він.

<br/><br/>Він представився Гончаком-Губителем з дому Ембрі. Мені розповідали, як його сім’я повстала проти божевільного короля. А ще, як йому одному вдалося вижити і як маги короля прокляли його лікантропією. Я знала історію, але все ж хотіла поставити одна запитання.

<br/><br/>— А перетворюватися… — ризикнула спитати я, — боляче?

<br/><br/>— Більше, ніж ви можете собі уявити, — понуро промовив він. — Боляче кожного разу."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_77_Lycan_LocHeroName"		"Лікантроп"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_78_Brewmaster_LocFieldNotes"		"Під вкритими плющем арками Зруйнованого міста я зустрів Манґікса, Хмелемайстера, який погодився на розмову за однієї умови: ми маємо разом випити.

<br/><br/>— В ордені Ойо прийнято пити, аби мати змогу говорити з духами, — почав він, ставлячи кухлі. Ель здався мені схожим на нього: такий же золотисто-коричневий, трохи схиблений, загрозливо сильний.

<br/><br/>— Я ж маю наполовину небесне походження, тож можу бачити інші світи. Це допомагає.

<br/><br/>Після кількох ковтків я теж почав бачити інші світи. Це не допомогло.

<br/><br/>Коли дійшла черга до моєї другої кухлі, він (чи вони, бо їх уже стало двоє?) розповідав, як переміг старого майстра, змагаючись з ним у пияцтві та битві.

<br/><br/>— Це було не просто, — Манґіксис (манґіксиси?) мовили. — Багато падати. — Я кивав. Довго.

<br/><br/>Після четвертої кухлі манґікс говорить, що сподівається придумати ідеальну ідею, щоб об’єднати духовний та матеріальнйи світи. А я кажу, шо ідея ця, напвно, під столом.

<br/><br/>Ось мій пятй кухось і манґк плопає плече мені, хвалить я впорався добре і стіл починає обетрааааааатися і пааадаааа"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_78_Brewmaster_LocHeroName"		"Хмелемайстер"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_79_ShadowDemon_LocFieldNotes"		"Я б не намагалася дістати інформацію про Тінистого Демона в культу, який йому поклоняється, але до мене дійшли слухи про одну сектантку, що покинула їх ряди. Я тижнями намагалася її відстежити.

<br/><br/>Це було нечувано, щоб хтось покидав Орден тіньового туману, тому налаштована я була скептично. Та сектантка теж була налаштована скептично, але вже до мене, моїх багаторазових спроб її знайти та моїх намірів. Вона переховувалась від дня, коли покинула Орден. Лише після тижнів зашифрованого листування, таємних сховків та безлічі запевнянь мені нарешті вдалося організувати зустріч у покинутій халупі в місці, яке я пообіцяла не розголошувати.

<br/><br/>Коли я прийшла туди, побачила кинджал, що виблискував в її руках та віддзеркалювався в її очах. У сектантки був дикий погляд здобичі, яку переслідують.

<br/><br/>— Я тікала, коли батьки зголосилися принести мене в жертву, — смиренно проскрипіла вона, шарахаючись від кожного звуку. — Я бачила, як отрута, яку вони дають жертвам, ламала їх… мучила їх… <i>вбивала</i> їх.

<br/><br/>За її словами культ проводив обряди жертвоприношення, щоби наблизити кінець світу. І не лише цього, а всіх світів. На це щиро сподівався їхній бог.

<br/><br/>Шурхіт з двору її налякав. Сектантка різко підскочила на ноги й встромила кинджал у свою горлянку. Густа кров потекла до її ліктя ще до того, як я звелася її зупинити."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_79_ShadowDemon_LocHeroName"		"Тінистий Демон"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_7_Earthshaker_LocFieldNotes"		"Я знайшов його в долині, висіченій землетрусами. У повітрі все ще висіла пилюка від пощербленого каміння та нещодавніх тектонічних рухів. З піків Нішай, що виднілися вгорі, все ще сходили невеличкі лавини. Він називає себе Рейґором Кам’яне Копито, але інші звуть його Землетрусом.

<br/><br/>Він не дуже реагує на будь-що. Якщо чесно, він буквально зроблений з каменю. Тож я вирішив поговорити з його друзями.

<br/><br/>— Ми виконуємо накази, — сказав голем. — Він себе сам створив. Він не такий, як ми.

<br/><br/>— Ми стоїмо на варті. Рейґор вільно пересувається, — мовила гаргулья, кивнувши.

<br/><br/>Одного року піки Нішай буквально оскаженіли: гуділи лавини, в землі відкрилися отвори, а тогочасні мапи втратили свою актуальність. Коли вже весь пил улігся, з’явився Землетрус, скинувши із себе гору та струсивши із плечей валуни. Кажуть, він терпляче збирав себе в ґрунтовій утробі.

<br/><br/>Після періоду мовчання, що тривав цілу геологічну добу, він вирішив, що задля мене варто почати говорити.

<br/><br/>— Я зроблений і з каменю, і з кісток, — сказав він. — Я живий, у мені тече кров, що може проливатися, і колись я помру й перетворюся на прах. Та коли це станеться, я просто повернусь додому. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_7_Earthshaker_LocHeroName"		"Землетрус"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_80_LoneDruid_LocFieldNotes"		"Я робив нотатки, сидячи на вкритому мохом хребті, аж раптом усе кинув і притиснувся до скривленої сосни, а серце моє миттю опинилося в п’ятах. Про зустріч із ведмедем кажуть таке: якщо це бурий — треба лягти на землю, а якщо чорний — треба відбиватися. Але що робити, якщо перед вами дух ведмедя? Про такий випадок нічого не кажуть, тож я скажу першим: треба боятися його.

<br/><br/>Старий Силла прийшов на нашу зустріч, не кваплячись. Здавалося, він не дуже звик до неведмежої компанії, але все одно не був проти моєї присутності. Його ведмідь повільно підійшов до струмка неподалік, спіймав рибку та приніс її Силлі, яку він одразу з’їв сирою під час нашої бесіди. Я робив нотатки відповідно до своїх спостережень, намагаючись не зважати на те, що весь цей час ведмідь спостерігав за мною.

<br/><br/>Самітний Друїд розповів мені про свій Клан Ведмедя, що давно зник, і про свій обов’язок: охороняти священне Насіння і посадити його лише тоді, коли світ буде спустошено. Зрештою, я вмовив його показати мені це Насіння. Воно було схоже на… насіння.

<br/><br/>І він дуже довго чекав. Сподіваюся, йому доведеться чекати ще цілу вічність. А коли він нарешті доїв, то попрощався зі мною та зник серед дерев. Ось тоді я задумався: а чим він, власне, ще займається тут у лісі? "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_80_LoneDruid_LocHeroName"		"Самітний Друїд"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_81_ChaosKnight_LocFieldNotes"		"Я втікаю.

<br/><br/>Ескадрон кавалеристів на масивних чорних конях женеться за мною Полями Одвічної Різанини, і я втікаю. Я розумію, що не можу змагатися з ними в спритності, та навіть якби й міг, це не мало б жодного значення: вершники зникають і з’являються просто переді мною. Найближчий до мене кінь розчиняється в повітрі у той самий момент, як я ковзаю землею крізь нього й влітаю головою в кремезного жеребця за ним.

<br/><br/>Задиханий і дещо приголомшений, я підіймаюся на ноги. На бігу я впустив свій факел, але з очей вершників і їхніх коней виривається пекельний вогонь, який так освітлює все довкола, що я ледь не сліпну.

<br/><br/>— Ти не є творінням Світла, — мовить вершник. Я не впевнений, чи варто брати це до серця. Та навіть якщо й так, напевно, краще не подавати виду.

<br/><br/>— Потуги смертних нікчемні для мене. Ти — неістотний.

<br/><br/>А оце вже трохи зачіпає.

<br/><br/>— Світло згасне від мого меча. Його приспішники перетворяться на порох.

<br/><br/>Інші наїзники зникають. Лицар Хаосу розвертає коня та скаче геть, лишаючи мене в пітьмі. Якщо він не повернеться, пітьма мене цілком влаштовує."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_81_ChaosKnight_LocHeroName"		"Лицар Хаосу"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_82_Meepo_LocFieldNotes"		"Коли ми ввійшли до халупи, побудованої з розрізнених утилізованих матеріалів, нас зустріло хихикання Міпо.

<br/><br/>— Вітаємо вас! Ласкаво просимо! Сідайте! — сказав він, указуючи поглядом на предмет, схожий на прогнилий трон якоїсь давно зниклої цивілізації.

<br/><br/>— Ні, дякую, я краще постою, — мовив я, зморщившись (і мені здалося, що моя відповідь потішила Міпо).

<br/><br/>Він подивився повз моє плече. Я подивився в тому ж напрямку та побачив там іншого Міпо, що сидів на тріснутому стільці й посміхався.

<br/><br/>— Почувайтеся як удома, — почув я від обох. Новий Міпо сильно потягнувся і позіхнув, поклавши руки за голову. Усвідомивши, що мене відволікли, я обернувся і побачив третього Міпо, який рився у моєму ранці, шукаючи будь-що коштовне. А щойно я спробував схопити його, він у ту ж мить зник разом із загорнутою в листя їжею, яку я припас на дорогу додому. 

<br/><br/>І коли я обернувся, то побачив ще двох. Усі п’ять Міпо (Міпів?) оточили мене з усіх боків.

<br/><br/>— Ви ж не проти, якщо я позичу це? — мовили вони в один голос.

<br/><br/>Я відповів, що не проти. На той момент мені здалося, що саме так я зможу якнайшвидше змусити його перестати прикликати ще більше своїх клонів."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_82_Meepo_LocHeroName"		"Міпо"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_83_Treant_LocFieldNotes"		"Проблукавши цілий тиждень лісами за Долиною Передвістя, я втратила будь-яку надію знайти когось, хто розповів би мені про Ента-Захисника. Та й узагалі будь-кого. Жодної живої душі, окрім дерев — набагато більше дерев (і шурхоту), ніж можна очікувати побачити в горах.

<br/><br/>Знесилена, я заледве присіла на великий оголений корінь, як одразу ж почула громоголосне:

<br/><br/>— Це моя нога.

<br/><br/>Я підскочила. Нервово перепросивши, я відрекомендувалася й запитала про Захисника.

<br/><br/>— Він відомий нам як Руфтреллен, — сказав ент. — Він у мандрах. Вирушив у подорож, щоб пізнати ваш світ, рожева дрібното, як ви намагаєтеся пізнати наш. Але наші секрети — не вашого носа діло.

<br/><br/>Коли я запевнила його, що хотіла розпитати лише про Руфтреллена, він помітно розслабився, наскільки можна було бачити пом’якшення статури дерева.

<br/><br/>— Він був найжвавіший з нас усіх, — пробасив він. — Він зведе нанівець будь-яку небезпеку, що може загрожувати світові дерев.

<br/><br/>— Можливо, одного дня він повернеться. Можливо, ні. Але ти…

<br/><br/>Я завмерла з пером у руці, готуючись занотовувати.

<br/><br/>— Тобі нема чого вертатися. — Отакої.

<br/><br/>Дорогою додому ночі були зимними. Однак я подумала, що багаття краще не розводити."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_83_Treant_LocHeroName"		"Ент-Захисник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_84_OgreMagi_LocFieldNotes"		"Гральний дім Кандонеса завмирає в очікуванні ходу Аґрона Каменелома за столом для костей. — П’ять п’ятірок, <i>знову</i>, — понуро виголошує круп’є під несамовитий рев натовпу. 

<br/><br/>Подейкують, богиня Удачі благословила огрів своєю прихильністю. Без неї ці недолугі створіння не мали б і шансу на виживання як вид. Також відомо, що цей гральний дім «виправив» випадковість у своїх іграх випадку — на свою користь. Власники вирішили зробити кості достатньо важкими, щоб репутація везунчика, яку має огр, не мала значення. Це було десять ходів тому. Огр кинув кості десять разів — щоразу п’ять п’ятірок.

<br/><br/>Однак, з двома головами на плечах замість однієї як зазвичай Аґрон удвічі удачливіший за більшість огрів. У його двох макітрах також міститься подвійна кількість мізків, що робить його найрозумнішим у своєму роді — приблизно як людина, яка регулярно обварюється гарячим чаєм.

<br/><br/>Я виходжу надвір за Аґроном, який пішов перевірити свою їздову тварину Златодзьобку.

<br/><br/>Одна з Аґронових голів каже мені, що його мати була огрихою, яку звали Огра. Інша додає, що його батько був огром на ім’я Огр Огрович. Вони були фермерами дохлятини на межі голодної смерті, допоки не народився Аґрон, і їхні справи несподівано пішли вгору.

<br/><br/>Тепер він подорожує світом, сподіваючись розділити свою удачу з тими, кого називає друзями. А як щодо інших?

<br/><br/>— Ну, тим, хто не отримає удачу, я дам… як це… — почала одна голова. Її думку, після по-огрськи напруженого обмірковування, завершила інша. — Тойво, неудачу."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_84_OgreMagi_LocHeroName"		"Огр-Маг"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_85_Undying_LocFieldNotes"		"Густі клуби чорного диму привели мене до пустки посеред Кривавого пригір’я. Якийсь підліток у рваному одязі кинув напівз'їдений труп у величезне полум’я, в якому вже горіла ціла купа мертвих тіл. Видовище це було не настільки неприємним, як сморід.

<br/><br/>Юнак обачно подивився на мене (не дивно, враховуючи, що на його кочове плем’я щойно напали без попередження й жорстоко понівечили) та, нарешті, підійшов ближче — напевно, аби трохи перепочити від тягання тіл.

<br/><br/>— Ця… річ з’являється неочікувано, у глуху ніч, — прошепотів він ледь чутно. — Ми всі помітили якийсь низький гул. Стало моторошно. А що я? Я кинувся бігти.

<br/><br/>Про палаючі трупи підліток пояснив, що це рештки тих, хто залишився битися.

<br/><br/>— Він дуже повільно підійма руку, і оце камінь як скочить з-під землі, і ці мерці як почнуть лізти… і вони <i>полюють</i>, полюють на нас.

<br/><br/>Я і раніше чув історії про Невмирущого, який спустошує цілі села й табори, схожі на цей. Такі історії розповідають лише пошепки. Одначе мені раніше не вдавалося знайти вцілілих.

<br/><br/>— Тепер мені тре спалити всю родину, — почав він говорити, але не зміг стримати сліз. — Я не хочу побачити, як вони повернуться отакими істотами. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_85_Undying_LocHeroName"		"Невмирущий"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_86_Rubick_LocFieldNotes"		"— Мейстер міста — один з найбільш почесних статусів для мага, — похизувався Ілвін Каладріан, показуючи на величезну залу із книгами у шкіряних оправах, інкрустованими золотом сферами, кришталевими колбами та іншими оздобленими таємничими предметами.

<br/><br/>Кажуть, Каладріан заслужив посаду штатного мага Кам’янозалля за десятиліття навчань і практики. Що більш важливо, він вижив у події, яку в колах магів називають просто «Катаклізм». Ще ніхто й ніколи не кидав виклик всій гільдії магів. Ніхто не був настільки нерозсудливий. Але коли Рубік наважився саме на це, він мало не поклав край світу магії. 

<br/><br/>— Рубік кинув рукавичку, — він похитав головою. — Це був виклик усім нам. А у світі немає нічого сильнішого за армію магів, які об’єднали зусилля задля досягнення спільної мети.

<br/><br/>Ну, принаймні в теорії. Маги жадали крові, але зрештою пролили лише свою. На кожне їхнє закляття у Рубіка була відповідь. І часто цією відповіддю було закляття, яке чаклував інший маг.

<br/><br/>— Закляття, які маги опановували роками, Рубік копіював і оком не моргнувши, так ніби це була для нього дитяча гра, — промимрив Каладріан. — Декому з нас вдалося відповзти, але тільки тому, що йому стало нудно нас вбивати.

<br/><br/>— Сподіваюся, йому і далі буде нудно."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_86_Rubick_LocHeroName"		"Рубік"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_87_Disruptor_LocFieldNotes"		"Звук червоного піску, що хрускотить під ногами, гармоніює з тріскотом із грозового неба над пустельними рівнинами нагірного Друуда.

<br/><br/>Поруч зі мною крокує величезна ящірка, яку осідлав Буревісник. Він невеликий, як на оґлоді, але несе велику палицю. Чи великий келеп, якщо говорити точніше, що іскриться електричними зарядами, з яких він генерує електричний струм. Я пришвидшую хід, щоби йти в темпі Буревісника, який патрулює територію.

<br/><br/>— Мій народ вивчав грозотворіння поколіннями, — розповідає він про кочівників оґлоді, які були змушені покинути свою батьківщину й з того часу блукають пустелями. Люди зазвичай більше переймаються погодою, якщо їм треба її пережити. 

<br/><br/>— Ми знаємо, яку небезпеку може становити погода. Ми ставимося до погоди з пошаною, на яку вона заслуговує. А на знак подяки вона дозволяє нам себе приборкати й використати для власних цілей.

<br/><br/>Від пориву вітру здійнялася величезна стіна піску й вдарила мені прямо в обличчя. Але здалося, що біля Буревісника вітер почав дути в іншу сторону.

<br/><br/>— Це був не я, — говорить він, посміюючись. — Іноді погода може бути грайливою. Але не переймайтеся. Якби вона була на вас зла, ви б про це знали.

<br/><br/>Від ще одного пориву вітру сторінки з мого рюкзака розлетілися довкола. Я намагалася швиденько позбирати їх. Буревісник на своєму обході не може чекати на мене. — На вашому місці я б пошукав якесь пристановище. Наближається шторм, — наостанок порадив він."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_87_Disruptor_LocHeroName"		"Буревісник"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_88_NyxAssassin_LocFieldNotes"		"Попередження не затримуватися в тунелях, яке я отримав від кур’єра, привело мене сюди. Звісно, я затримався в них. У світлі моєї лампи поблискували пласти кварцу й вологе каміння, а також якась смолиста секреція. Здавалося, моє власне дихання звучить гучно.

<br/><br/>Спочатку я відчув подряпину, яку залишив хітиновий дотик. Потім у мене з’явилася думка, що не була моєю:

<br/><br/>— ЗУПИНИСЬ.

<br/><br/>Вона так сильно врилася в мій мозок, що я не втримав свого щоденника в руках і вронив його.

<br/><br/>І ось він показався з темряви всіма вісьмома кінцівками. Передня пара кінцівок була схожа на кинджали. Щелепи згиналися, ніби розсмаковували мене. Його панцир оптимальної форми виглядав так, немов він призначений для однієї мети: підкрастися близько, нанести швидкий удар і непомітно відступити.

<br/><br/>Двоє очей спалахнули, випромінюючи настільки гостру рішучість, що я аж відчув, ніби між моїх ребер притиснули ніж. Я бачив погляд, що розглядав мене як потенційну здобич, що перетвориться на м’яку рожеву страву. Думка продовжувала тиснути ще сильніше:

<br/><br/>— Запам’ятай мою історію, писарчуку. Цю личинку обрала королева-богиня. Лише ця личинка пережила ритуал. Пройшла перетворення. Її найгостріше лезо. Її воля в плоті. Нікс.

<br/><br/>Я не моргав, доки він не зник. Від нього лишивши тільки їдкий запах і відлуння волі. Я швидко записав усі ці слова, і гадки не маючи, чиї вони саме — мої, а може його… чи може Її."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_88_NyxAssassin_LocHeroName"		"Нікс-Убивця"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_89_NagaSiren_LocFieldNotes"		"Дивно шукати пірата в безводній Іскристій пустелі, але мої джерела сказали, що саме в цьому місці я можу знайти старого дебелого морського пса Ґрімстока. І я його таки знайшла: у задрипаній таверні «Голова верблюда» на окраїнах Калдіна. Він захлинався реготом за столом, що аж прогинався під вагою порожніх кухлів. Але одразу протверезів, щойно я вимовила її ім’я.

<br/><br/>— Оце ж я сторожив трюм на нашому кораблі «Червоний тесак», і тут чую таке пронизливе завивання… — пригадує він. — Я застиг на місці. Від страху, еге ж. Але то не все. Тут з’являється вона.

<br/><br/>— Проповзаючи повз мене, вона глянула мені прямо у вічі з такою ненавистю, якої я ніколи до цього й після цього не бачив. Перерила все награбоване добро! Перевірила кожен келих, кожну чашу і кожен кубок.

<br/><br/>— Певне не знайшла, що шукала, бо просто безшумно вислизнула назад у море, — він затремтів.

<br/><br/>Сказав, що решта екіпажу корабля застигла, як і він. А що з ними було далі — він не знає.

<br/><br/>— Одне я знаю точно: до води я тепер і близько не підійду."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_89_NagaSiren_LocHeroName"		"Наґа-Сирена"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_8_Juggernaut_LocFieldNotes"		"Поле бою біля передгір’я Кантуса всіяне тілами. А ще головами, які вони колись носили. Посеред гори трупів стоїть Юрнеро.

<br/><br/>Він стрибає і пронизує своїм великим мечем ще одного суперника. Ноги Юрнеро моторно рухаються як в унісон, так і невпопад із руками, поки він прорубується крізь ворогів. Це як дивитися на воду, яка тече. Воду, що може розпилити людину навпіл.

<br/><br/>Врешті-решт падає останній суперник Джаґернаута (на його превелике розчарування кілька втекло з поля бою). Його очі світяться за маскою, коли він дивиться на криваву різню, яку сам і влаштував.

<br/><br/>— Сьогодні був непоганий день, — спокійно промовляє він. — Для мене, звісно ж, але більше і для тих, хто тут з честю поліг.

<br/><br/>Я питаю, чи не шкодує він про те, що його вигнали із Острова Масок. Ну і про подальше знищення острова, через яке він залишився останнім зі свого роду. Молюсь, щоби він не образився. На щастя, Джаґернаут не ображається.

<br/><br/>— Не варто витрачати час на шкодування, — радить він, — якщо є битви, які ще треба виграти."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_8_Juggernaut_LocHeroName"		"Джаґернаут"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_90_KeeperoftheLight_LocFieldNotes"		"Я знайшов його, коли сходило сонце. Він схилився над потріскуючим багаттям, намагаючись розігріти казанок. Він скидався на типового старого мандрівника — кволого й закутаного, що бурмоче щось собі під носа. Його кінь нервово іржав.

<br/><br/>— Не дайте старому Езалору обдурити вас, — попередив мене мисливець. — На вигляд він схожий на старого дурня, що ледь шкандибає. Та однієї ночі, коли на небі не було видно жодної зірки, я загубився, а коли зустрів його, то раптом спалахнула Північна зоря, немов ліхтар.

<br/><br/>Насправді старий не виглядав небезпечним. Його посох спирався на камінь, а ледь помітне світло навколо нього не виглядало так, ніби цей посох якийсь особливий. Він бурмотів щось дивне про «перше світло» та про те, як перше світанкове світло колись «бігало швидше». Потім він похихикав, ніби розповів усесвіту жарт, який лише вони зі всесвітом можуть зрозуміти.

<br/><br/>— О, вітаю! — мовив він, коли я підійшов, і жестом показав на схід сонця. — Гарно, чи не так? Досить непогано, як на мене. — Кінь фиркнув.

<br/><br/>Чайник запищав. Езалор наливав чай, хитаючись. Схоже, вогонь спалахнув. Я зробив ковток і запевняв себе, що це просто ранкове сонячне світло, однак не міг не відчути, що під зовнішністю цього чоловіка приховане щось, що пам’ятало часи, коли саме поняття ранку було абсолютно новим. "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_90_KeeperoftheLight_LocHeroName"		"Хранитель Світла"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_91_Io_LocFieldNotes"		"Білі рівнини простягалися на весь горизонт, а небо над ними виглядало настільки безмежним, що різало мені око. Від повітря, що відчувалося статичним, у роті пощипувало, немов від солі. Іо присутнє ніби скрізь і у всьому, але якщо вірити чуткам, то його можна побачити саме тут. У мене склалося враження, ніби навколо мене було щось, що ніжно й ритмічно пульсувало, як серце. І от, нарешті, я побачив Вогник.

<br/><br/>Чим би не було це створіння, воно старше за сам час, а мова його просто архаїчна: ті, кому зустрічався Іо, кажуть, що воно «говорить» лише співпрацею та гармонійними тонами. Один кочівник сказав мені, що іноді воно ще й співає: якщо лад співу гармонічний мажорний, це означає, що ви йому подобаєтеся, а якщо дисонансний — вам слід тікати.

<br/><br/>Я почував себе дурнем. У відповідь на моє запитання, звідки воно взялося, промерехтіла велика терція в усіх напрямках. Що б це могло означати? Жест всюдисущості? А на моє запитання, чому воно прив’язується до якоїсь конкретної істоти, я почув відповідь у формі дрейфуючої малої септими, що пролунала, немов ознака невпевненості.

<br/><br/>Нарешті Іо здійнявся до неба по спіралі, лишаючи по собі розсіяні частинки світла. Мій погляд зупинився на моєму щоденнику. Я не був певен, що саме сталося: чи то мені вдалося майже осягнути космічну силу, чи то я просто провів інтерв’ю із самим собою… "
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_91_Io_LocHeroName"		"Іо"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_92_Visage_LocFieldNotes"		"Я зустрів волоцюгу на ім’я Рафф у притулку в Гаупштаді. Виглядав він так, ніби мандрував у пекло і назад. Як виявилося, саме це з ним і сталося. Сім разів.

<br/><br/>Насправді він помер лише один раз, коли напідпитку й ледь вдягнений упав із балкона борделю та опинився у Вузькому Лабіринті — мережі скручених проходів, де сортують душі. 

<br/><br/>— Але мені вдалося знайти вихід звідти, — прошепотів він, нахиляючись. — Та я не скажу, де він, бо вони просто замурують його.

<br/><br/>Щоразу, коли комусь вдається втекти з Вузького Лабіринту, Мисливець за душами — ґаргулья, знана як Візаж, — випускається на волю, аби повернути втікача назад.

<br/><br/>— Крила ці на дотик схожі на каміння, а кігті — на зубила, — сказав Рафф, немов колись особисто відчув їхній дотик.

<br/><br/>Він намагався сховатися в усіх можливих місцях — океанах (тому що каміння тоне), джунглях (тому що крила зачіпають гілля) і навіть церквах (тому що ґаргульї ніби мають чекати на даху, чи не так?) — та це не допомогло. 

<br/><br/>— Тепер я тут, — каже Рафф, жестом указуючи на своїх слабких, помираючих і, власне, вже померлих сусідів по кімнаті. — Навряд він помітить мене серед усіх інших напівмертвих тіл.

<br/><br/>Нащо продовжувати тікати? Рафф пояснив, жестикулюючи:

<br/><br/>— Якби ви побачили, що чекає на вас у потойбіччі, ви б теж тікали, навіть якби ця кам’яна штука постійно тягнула вас назад."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_92_Visage_LocHeroName"		"Візаж"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_93_Slark_LocFieldNotes"		"Більшість людей навіть не знає, які злочини скоїв Сларк, — промовив слизеринський вартовий, що погодився поговорити зі мною на умовах анонімності. — А ті, хто знають, кажуть, що вони занадто жахливі, щоби говорити про них вголос. 

<br/><br/>Ми сидимо на завалах старої корчми в руїнах Тінистого узмор’я. Хоч слизеринські вартові славляться своєю хоробрістю й безстрашністю, моє джерело лякається кожного шурхоту.

<br/><br/>— Він не такий, як ми, — здригається вартовий. — Ми може й сильніші, але він — підступний. Підступний і хитрий.

<br/><br/>Злобу Сларка стримували роками. Його посадили за ґрати Темного рифу — неприступної підводної в’язниці, з якої до поверхні могли дістатися лише надії арештантів. Нікому з ув’язнених ніколи на вдавалося втекти. Нікому, окрім Сларка. Перший раз, коли він намагався це зробити, його ледве спіймали. Потім, провівши за ґратами половину свого життя, йому випав другий шанс. Цього разу Сларк об’єднав свої зусилля з дванадцятьма іншими ув’язненими.

<br/><br/>— Не думаю, що він приєднався, бо в них був добре продуманий план, — сказав вартовий. — У нього був свій, а їх він використав для відвернення уваги. Він знав, що в них нічого не вийде, — роздумує він. — Можливо, саме Сларк був причиною, чому в них нічого не вийшло.

<br/><br/>— Гадки не маю, що зробив цей лукавий дрібний паразит, — заводить вартовий. — Але якщо ви коли-небудь опинитеся за ґратами і захочете втекти, — продовжує він, — я б це робив тільки зі Сларком."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_93_Slark_LocHeroName"		"Сларк"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_94_Medusa_LocFieldNotes"		"Безліч статуй на головній площі Шолкаста натякають на славне минуле міста. Але це лише на перший погляд: придивившись пильніше, ви помітите, що це зовсім не статуї видатних постатей з минулого. Це сцена міста в паніці.

<br/><br/>У місто приїхав мандрівний театр з шоу пантоміми про міфічних Горгон. Як і більшість таких шоу, воно було дурненьке та глузливе. А от Медуза Горгона не з тих, хто спокійно сприймає насмішки.

<br/><br/>— Квитки на шоу були розпродані на тиждень вперед. Після всіх виступів артисти мали їхати далі, — сказав Лютер Ґаррік, новий мер. — Але, думаю, пішла поголоска про те, яке смішне їхнє шоу. Воно було просто неймовірне! Раніше ніхто собі не дозволяв отак розповідати жарти про Горгон на публіці. Шалений успіх!

<br/><br/>— Ну і на третій день з’явилась Медуза.

<br/><br/>Давним-давно сестер Медузи викрали через їхню красу й безсмертя. А вона пожертвувала своєю незрівнянною вродою, щоби отримати знаряддя для помсти. Медуза проникла в Шолкаст і глянула своїм кам’яним поглядом на акторів. Потім вона повернулась до юрби, яка заходилася реготом від шоу.

<br/><br/>Статуї досі стоять на головній площі міста. Вони такі важкі, що їх неможливо перенести зі сцени. А ще вони слугують попередженням для амбітних акторів: не глузуйте з Горгон, якщо не готові витримати пильний погляд критики."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_94_Medusa_LocHeroName"		"Медуза"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_95_TrollWarlord_LocFieldNotes"		"Тролі неохоче говорять про Джа’ракала, Троля-Воєводу. Кількома напруженими годинами по прибуттю до їхнього табору мені все ще здається, що вони радше схильні вбити мене, аніж говорити. Нарешті — та на щастя — вони дещо теплішають до мене. Заледве.

<br/><br/>— Ми терпіти не можемо того покидька. І зауваж: ми, тролі, можемо багато чого стерпіти, — буркоче один, виразно киваючи в бік їхнього польового кухаря, котрий плює в огидне вариво, що пузириться на вогні.

<br/><br/>Тролі наперебій викрикують брудні епітети на адресу Джа’ракала, зрештою розкриваючи справжню причину своїх загострених почуттів.

<br/><br/>— Він заграбастав частину здобичі мого кузена, яку вони урвали вдвох. Хоча ні біса не допомагав у бійці. — Огрядний троль спльовує. — Тож вони дали йому копняка під зад із табору.

<br/><br/>Джа’ракал не сприйняв своє вигнання надто шляхетно. Він повернувся наступного дня з виром сокир.

<br/><br/>Ця наволоч зарубала мого кузена насмерть, — обурюється троль. — Та ще двадцятьох на додачу. У нього ніби дах поїхав.

<br/><br/>— Хай лише сунеться сюди — випотрошимо, мов свиню: залізо в нас напоготові, — каже троль-ватажок і напівшепотом додає:

<br/><br/>— Як стрінеш його — я цього не казав."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_95_TrollWarlord_LocHeroName"		"Троль-Воєвода"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_96_Centaur_LocFieldNotes"		"У вечір кожного титульного бою в Омексі таверни заповнюються вщент. Цей вечір — не виняток, і всі тільки й теревенять про майбутній великий бій. Але не сьогоднішній. Той бій відбудеться за рік, однак складається враження, що він єдиний, про який варто говорити.

<br/><br/>Коли Воєвода повернувся до Омекса, він повернувся переможцем.

<br/><br/>Та спочивати на булих лаврах у ринзі — зась: ніщо так не вабить молодих, гарячих і спраглих до слави претендентів на титул, як шанс здобути перемогу над переможцем.

<br/><br/>Місяцями незмінним фаворитом букмекерів був саме такий боєць на ім’я Таланакс. До того моменту він був усім, чого від нього очікували. А коли Воєвода пирхнув і вдарив копитом у відповідь на виклик Таланакса, молодик, якому сила заступила розум, легковажно відмахнувся від цього попередження.

<br/><br/>Його похорон був не надто велелюдним: через нього багато хто втратив статки в тому бою.

<br/><br/>Воєвода запевнив, що з радістю повернеться до Омекса й уб’є будь-якого нового претендента на його пояс. — І я певно не поспішатиму, — додав він. — Розтягну задоволення від подорожі.

<br/><br/>Наразі, якщо хтось і вважає, що має шанс відняти в нього пояс, він тримає цю думку при собі."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_96_Centaur_LocHeroName"		"Кентавр-Воєвода"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_97_Magnus_LocFieldNotes"		"Ваер Умбросукно, останній нащадок старовинного роду мисливців і браконьєрів, витягує з пастки зайця. Ми підіймаємося і спускаємося з гори Жорлак, перевіряючи всі пастки на шляху, поки він теревенить.

<br/><br/>— Зайці й всяка дрібнота — це добре, — проціджує він. — Але справжній скарб — магноріг.

<br/><br/>Його батько, Каелор Умбросукно, був поважним браконьєром. Ну, наскільки поважними можуть бути браконьєри. А це, мушу сказати, вважається не надто поважним за колами браконьєрів. Коли Ваеру було лише 12 років, Каелор задумав впіймати одного велетенського звірюгана. За один лише його магнетичний ріг батько міг отримати стільки грошей, що їх би вистачило на роки годувати сім’ю.

<br/><br/>Але коли гора Жорлак почала вивергатися, викидаючи лаву та попіл на кілометри довкола, уцілілі магнороги перебралися на північ. Усі, крім одного — Маґнуса. У Каелора навіть не було часу, щоби витягнути свій спис, як його якоюсь небаченою силою притягнуло до звіра. Ваер, сидячи в мисливській засідці, бачив, як Маґнус рогом проштрикнув його батька.

<br/><br/>— Справжній приз, — пробурмотів Ваер, витягуючи лисицю з поржавілої пастки. — Але він того не вартий."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_97_Magnus_LocHeroName"		"Маґнус"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_98_Timbersaw_LocFieldNotes"		"Я ішов слідом знищених дерев у Західних лісах. Зазвичай, якщо люди зрубують дерева, то забирають їх із собою. Але тут усе виглядало інакше: колоди були розкидані, немов жертви на полі бою. Це означало дві речі:
1. Я знайшов Різрака.
2. Чутки про те, чи здоровий у нього ґлузд, імовірно, були правдиві. 

<br/><br/>Я підійшов ближче та почав чути скреготіння металу по дереву, а вже не свіже повітря смерділо маслом. Коли ж я дістався галявини, то побачив там Різрака у своєму механічному костюмі.

<br/><br/>Різрак сміявся на всі легені й виглядав безглуздо. А ще виглядало, ніби він був у рівній мірі поглинений ненавистю й божевіллям. Він не просто різав сосни; він трощив їх ударами своєї руки, до якої була причеплена дискова пилка. І протягом усього цього часу Різрак вигукував різноманітні прокльони в бік повалених ним дерев.

<br/><br/>Щойно він зупинився, я відкашлявся, привернувши його увагу. Спочатку він просто дивився на мене, аж раптом на його губах з’явилася несамовита посмішка. І ось він прошепотів:

<br/><br/>— Ти — дерево?"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_98_Timbersaw_LocHeroName"		"Лісопил"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_999_CodexIntro_LocFieldNotes"		"Передмова"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_999_CodexIntro_LocNonHeroName"		"Атлас героїв"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_99_Bristleback_LocFieldNotes"		"— Я кажу те, що й казав іншим: це не була чесна бійка, — Ріґварл огризнувся з інтонацією, з якої було зрозуміло, що він не терпить незгод. — Клятий паразит вдарив мене, ось що сталося!

<br/><br/>Ми сиділи в пабі у Ньйорді (страшенно огидному, навіть за мірками Ньйорда) недалеко від місця, де забіяка Ріґварл — відомий серед місцевих як «Бронеспин», «отой пияцюга» і «той злий п’яниця, який не перестає з усіма битися» — зазнав своєї першої поразки. Після згадки бійки бармен скоса нервово зиркнув на нас. Підозрілі відвідувачі, які почули мої слова, поспіхом наділи пальта і прошмигнули на вулицю.

<br/><br/>— Отак бити нечесно, — пробурчав Ріґварл, а потім повернув голову і харкнув на підлогу зеленою шмарклею (огидною, навіть за мірками зелених шмарклів). Виглядало, ніби шинок не прибирали місяцями, але цій шмарклі вдалося зробити ситуацію гіршою.

<br/><br/>Звісно, бармен добре знав, що краще не просити Бронеспина покинути шинок — не тоді, коли у нього настільки гаряча голова. Абияка штукатурка мала (але це не вдалося) приховати дірки в стінах після кількох останніх разів, коли хтось намагався випхати Ріґварла з шинку. На щастя, цього разу забіяка сам прийняв це рішення. Він перекинув останні з бог зна скількох замовлених кухлів пива й звівся на ноги.

<br/><br/>— Зараз піду і знайду цього виродка. Так і зроблю! Покажу, де раки зимують! — заприсягся він, а потім широким кроком попрямував до дверей, вибив їх із завіс і прокрався в холодні сутінки. 

<br/><br/>Я пішла за ним. Ця мала бути ще та бійка."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_99_Bristleback_LocHeroName"		"Бронеспин"
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_9_Mirana_LocFieldNotes"		"Квіти лотоса, що плавають на поверхні тихого ставка глибоко у Сріблоліссі, виблискують сріблом під світлом двох повних, частково роздроблених місяців, що нависли над землею. 

<br/><br/>— Гарно, правда? — чийсь голос різко повернув мене до реальності зі світу марення, у який я так непомітно для себе потрапила.

<br/><br/>Здригнувшись, я розвернулася. Переді мною стояла Мірана, Місячна Принцеса. Її шляхетна поведінка не допомогла нівелювати страх, який мене охопив— головно, через оту велику кішку, що причаїлася за деревами позаду неї. 

<br/><br/>— Ці квіти належать моїй богині Селемене. Насолоджуйтесь їхнім виглядом, але не торкайтесь, — попередила вона. Історію я знала, але перебити її не насмілилася.

<br/><br/>— Якщо надумали зірвати хоч одну… — її голос злегка відлунюється довкола.

<br/><br/>Невисока дебела молода жінка виходить з-за щільно порослих дерев праворуч від мене й видає зловісний свист.

<br/><br/>— Я прийшла сюди, щоби поговорити з вами, — промовляю я, низько кланяючись перед нею.

<br/><br/>Вона демонстративно цмокає.

<br/><br/>— Такі жести слід залишити для Селемене, — шанобливо відказує Мірана. — Це її ліси, а я всього лиш їх хранителька.

<br/><br/>Я запитую, чому вона вирішила відмовитися від життя спадкоємиці Сонячного Трону і тепер служить комусь іншому. Їй моє запитання здалось дурненьким.

<br/><br/>— Замки, корони… Це все — просто цяцьки, — відповідає Мірана. Потім показує рукою на своїх котячих і людських супутників і промовляє: — Ми служимо вищому покликанню."
	"DOTA_VData_monster_hunter_world_CodexEntriesLocalized_9_Mirana_LocHeroName"		"Мірана"
}